• Це цікаво

Наша літера

Марія КРАМАР.

ЛІТЕРУ «ї» часто називають наймолодшою буквою української графічної системи. У багатьох енциклопедіях можна знайти інформацію, що в Україні вона з’явилась 1873 року.

А от мовознавець Іван Ціхоцький стверджує, що насправді літера «ї» трапляється у пам’ятках староукраїнської мови вже з ХІ століття. Щоправда, тоді вона ще не мала усталеного графічного відтворення. У різних документах того часу крапочки над «ї» могли заміняти рисками, дужечками чи іншими надрядковими знаками.

— Найімовірніше, ми запозичили її із готської мови, — каже науковець. — У ній букву «ї» вже у IV столітті використовували на позначення числа 10. Тому часто її називають «і» десятеричним. А готські племена, як відомо, з ІІ століття проживали на території України і тісно контактували з нашими пращурами.

Ця літера є в «Букварі» Івана Федорова, в Пересопницькому євангелії, у текстах Григорія Сковороди.

За часів русифікаторської політики СРСР наша унікальна літера зазнала гонінь. 1937-го в московській газеті «Правда» з’явилась стаття з тотальною критикою українського правопису, основною ідеєю якої була теза про необхідність максимального наближення норм української мови до російської. Одним із таких наближень і мала стати відмова від «ї». Та попри намагання її не змогли заборонити або замінити іншим відповідником, бо це спричинило б колапс правописної системи.

Літера «ї» — один із національних ідентифікаторів української мови, вона вирізняє солов’їну серед багатьох інших слов’янських. Шануймо ЇЇ.