Вівторок, 15 вересня 2020 року № 70 (19818)
http://silskivisti.kiev.ua/19818/print.php?n=46668

Осінь дарує жоржини

ЦЯ декоративна культура, хоч і не так, як раніше, користується популярністю серед садівників, оскільки вирізняється яскравими квітами (різноколірне розмаїття сортів багатюще) і тривалістю цвітіння.

Вочевидь, їх і нині вирощувало б багато квітникарів, якби не необхідність викопування бульбокоренів на зиму. Але що робити, коли вони категорично не переносять морозів. Жоржини цвітуть до пізньої осені, однак викопувати їх потрібно відразу ж після перших приморозків. Як тільки листочки і квіти підв’яли після різкого осіннього зниження температури — це сигнал до того, щоб терміново викопати жоржини. Лише так можна зберегти посадковий матеріал і наступної весни висадити у квітнику.

Викопувати бульби потрібно в суху і теплу погоду. Коли листя почорніло після морозу, стебла зрізають так, щоб їх довжина залишилася близько 15 см. Діставати із землі треба обережно, аби не пошкодити шийки, інакше бульба може загнити.

Викопані жоржини очищають від ґрунту, їх можна навіть обмити. Якщо корінь підсох, його не зайве опустити у воду на короткий час.

Для профілактики захворювань жоржин бульби обмивають розчином марганцівки.

Проте важливо не тільки своєчасно викопати квіти восени, а й правильно їх зберігати.

Спершу кореневище з бульбами слід розділити. При цьому на кожній його частині має залишитися шийка з бруньками.

Розподіл бульб допоможе не тільки зберегти посадковий матеріал, а й зміцнить його. Ділити корені жоржин необхідно знезараженим інструментом, для цього його слід трохи потримати над вогнем. Розділені частки оглядають щодо захворювань та механічних ушкоджень.

Всі корені варто обробити фунгіцидами, а потім просушити під навісом.

Не забудьте зробити позначки на коренях різних сортів жоржин, які викопали восени, щоб навесні оформити красиву клумбу.

Місце для зберігання жоржин узимку має бути теплим і з хорошою вентиляцією: літня кухня, сухий погріб, балкон тощо.

Багато квітникарів зберігають жоржини в мішках із тирсою або вермикулітом.