• Кохання, кохання

А поцілувати тебе можна?

Любов ШКІЛЬНА.

Полтавська область.

м

МАРІЇ часто кажуть, що вона на вигляд молодша за свої роки. У відповідь вона незмінно віджартовується: «Краса зберігається в того, кого люблять». Одноманітний стукіт дощових крапель налаштовує на спогади-роздуми. Гортаючи альбом, Марія затримується поглядом на шкільних фото...

Колись, іще в п’ятому класі, на гарненьке карооке дівча став задивлятися однокласник Сашко. Марійка теж почала вирізняти його серед інших. Були записочки на уроках азбукою Морзе і шифрованими цифрами. На перервах знаки уваги продовжувалися: то він її образить, то вона його відлупцює — все це задля того, щоб однокласники не помітили, що Сашко кохає Марійку. Однак помітили, ще й на класній дошці написали. У шостому класі його знаки уваги втілилися у подарунок — парфуми «Спогад».

Підростали, дорослішали... Сашко писав їй листи, складаючи нехитрі вірші про «дівча одне: коса, характер, бантик білий...». Випускний вечір поставив крапку в їхніх щоденних зустрічах, а доросле життя розвело різними дорогами. Вони не бачилися, хоча й не зникали зовсім із поля зору одне одного.

Марія вийшла заміж, народила дітей. Згодом одружився й Сашко. Не змовляючись, однаково назвали своїх дітей. Із роками обоє зрозуміли, що зробили помилку, коли розійшлися після школи. Сашко таємно продовжував писати вірші, присвячені Марії. Він сумував, що «не збулися перші мрії», просив пробачення за це. Якось вони побачилися на святі у знайомих, після чого він надіслав їй кілька листів із тими віршами.

Наступна зустріч відбулася через багато років. Сивочолий Олександр жалкував, що не насмілився поборотися за своє перше кохання. «Хоч тепер поцілувати тебе можна?» — запитав із надією. Вони не збиралися змінювати свої долі, де давно квітло взаємне почуття, зароджене ще в дитинстві. Воно зігрівало спогадами, ставало втіхою. «Спасибі, що ти є», — сказав тоді Олександр, а Марія відповіла йому тими ж словами.

Через півстоліття після закінчення школи на зустрічі шкільних друзів вони обмінялися номерами мобільних телефонів. Він знову подарував їй парфуми «Спогад». Як і колись, обоє були розчулені та зніяковілі. «Невже любиш і досі?» — запитала Марія. «Люблю і любитиму», — почула у відповідь. Це вперше Сашко сказав, а не написав про своє кохання до неї.

...На ранок від нічного дощу лишилися крапельки на хризантемах. Марія задивилася на пишну осінню красу. Мелодією обізвався мобільний. Олександр говорив, що весь вечір згадував шкільні роки, їхню дружбу, а потім йому наснилася Марійка — карооке дівчисько з русою косою та ямочками на щічках...