Дірка від фінського бублика

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото автора.

На демонстраційному майданчику Херсонського машинобудівного заводу — пустище. Колись цим просторим плацом «марширувала» техніка для села. Чимало техніки! І вся рідна, українська, сконструйована нашими інженерами, виготовлена у наших цехах, складена нашими робітниками із наших же комплектуючих.

ГРАЛИ сталевими м’язами новенькі зернозбиральні комбайни, вражали розпростертими «крилами» поливальні машини, хвалилися своєю надійністю і продуктивністю жниварки...

Куди це все і в яку Лету кануло?

Що скоїлось із колишнім знаменитим на всю Європу та Азію комбайновим заводом імені Г. Петровського, кукурудзозбиральні комбайни якого і досі ще, напевне, «бігають» на китайських, угорських і ще бозна-яких полях?

На високих флагштоках під закіптюженими вікнами замість різноколірних стягів метляються на вітрі вицвілі ганчірки (див. світлину)…

Потрісканий асфальт потихеньку обживають херсонські бур’яни…

На рекламному буклеті місцеві мухи обідали і, напевне, теж гордились із тексту: «Наприкінці XX століття завод узявся за серійний випуск самохідних зернозбиральних комбайнів «СЛАВУТИЧ», які тривалий час були його візитною карткою. З 2012 року розпочато випуск самохідних зернозбиральних комбайнів «СКІФ» — модернізованої версії комбайнів «СЛАВУТИЧ». Зараз Херсонський машинобудівний завод випускає чотири основні моделі комбайнів «СКІФ»: «СКІФ-230», «СКІФ-230А», «СКІФ-250», «СКІФ-250р». У перспективі планується серійне виробництво більш потужних «СКІФ-290» і «СКІФ-330». Крім зернозбиральних комбайнів, підприємство також виробляє: жниварки для збирання зернових культур, жниварки для збирання кукурудзи та соняшнику, пристосування для збирання ріпаку та гірчиці, візки для транспортування жниварок, платформи-підбирачі…»

Невже все це — така близька і така неблизька історія, про яку нагадуватимуть нам ганчірки на флагштоках і музейні (як у Херсоні кажуть) «болти заводу Петровського»?

Та ні ж! Не в минулому столітті, а у минулому році на міжнародній виставці Агро-2020 у столиці України увагу відвідувачів привертала новина НВП (науково-виробничого підприємства!) «Херсонський машинобудівний завод».

Десятки зацікавлених осіб, із тих, що не коньяки ковтають, а степову пилюгу, піднімалися по східцях на степовий корабель і в кабіні, нафаршированій різною електронікою, уявляли себе щасливчиками: «Мрія кожного комбайнера!»

Вітчизняні засоби масової інформації притьмом розповсюдили новину: «Українсько-фінський комбайн «SKIF-310» успішно пройшов випробування, і вже розпочато його серійне виробництво. Він замінив попередній українсько-фінський «SKIF-280 Superior» із двигуном до 280 к.с. Ймовірно, новий комбайн матиме, як мінімум, двигун збільшеної потужності...»

Преса і на цей раз дала маху. Точніше, не вона, а господарі Херсонмашу. Шикарний, а головне — вкрай бажаний на українських нивах жовто-зелений красень комбайн п’ятого класу продуктивності «SKIF-310», як морське судно, щезнув у рекламному тумані…

А чи був то «Скіф»?

«Це не «Скіф», а фінський «Сампо» — від «Скіфа» тут лише зелені боковини і наклейки, — зауважив більше року тому під іменем в Інтернеті Arsen Angeliuk колишній співробітник Херсонмашу (подаю зі стилістичними правками). — А завод, на превеликий жаль, банкрут. Я працював там водієм-випробувачем в експериментальному цеху і знаю, як це все робиться. Дуже шкода, що втрачаємо власного виробника, а ці комбайни постачають фіни: провозять їх як запчастини через кордон — без коліс і фар, а на заводі в Херсоні вже ставлять колеса, фари, клеять наклейку «Скіф» і заводський шильдик. Реально на заводі їх три одиниці, один із яких на виставці. Ідеї і розробки на заводі були, але не було підтримки держави».

Сумно і гірко, адже, втративши комбайнобудування, Україна ще глобальніше «сідає на голку» імпортної залежності, передовірившись не власним виробникам, а фірмачам, що вправно «жнивують» у будь-яку пору року. Навіть у посівну!

Статистика комбайнового імпорту вражає.

«Рівень сервісу, комфортності та продуктивності роботи іноземної техніки на порядок перевищує відповідні характеристики вітчизняної, адже доведений до інноваційного стандартного ступеня. Саме такої, високоякісної, техніки потребують сьогодні сільськогосподарські товаровиробники, тому й закуповують її за кордоном. А це призводить до подальшого вилучення коштів із розвитку вітчизняної машинобудівної галузі», — відзначає завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» доктор економічних наук Олександр Захарчук.

…Президентська й урядова челядь махнули, вочевидь, на вітчизняне комбайнобудування рукою, кинувши його на поталу ринкові. Раніше, пам’ятаю, у ході робочих візитів в область попередні глави держав неодмінно бували і на Херсонмаші.

А тепер?..

У своєму Твіттері за 26 червня ц. р. Президент Володимир Зеленський залишив пам’ятний запис: «На виноробні князя Трубецького зустрівся з аграріями. Відстоюватиму їхні інтереси, працюватиму над захистом їхніх прав, над тим, щоб вони мали можливості для розвитку в Україні й для експорту, а їхня продукція не поступалася імпортній. Херсонщино, дякую й до наступного побачення!»

А що ж херсонським комбайнобудівникам? Дірка від фінського бублика?..