Поверніть нам листонош!

Микола ЮРЧИШИН.

Сиплються й сиплються скарги до редакції зі столичної Київської області на горе-реформаторів поштового відомства. Люди вимагають повернути їм стаціонарні поштові відділення зв’язку та листонош.

ВІД імені жителів Черняхівки Яготинського району, котрі є багаторічними передплатниками «Сільських вістей», до нас звернулася 92-річна бабуся Марія Миколаївна Кравець. Прекрасні люди працювали на їхній пошті. Це привітна начальниця відділення зв’язку Ганна Терещенко і бездоганні в роботі листоноші Тамара Косяченко та Людмила Ляшенко. За будь-якої погоди пошта працювала як годинник — усі газети доставлялися передплатникам вчасно. Та ось гендиректорові «Укрпошти» зі щомісячною мільйонною зарплатнею Ігореві Смілянському захотілося познущатися із сільських людей. Закрили у Черняхівці поштове відділення, заразом зробили безробітними його працівників. Натомість кореспонденцію стала доставляти так звана пересувна пошта. А наслідки? Що дали на сортувальній дільниці, те ця пошта у село й привезла. Щоразу передплатники, вистоюючи дві-три години у черзі, недораховуються багатьох номерів «Сільських вістей». Часто їм не дістається жодного примірника, бо забирають на дурняк ті, хто газет узагалі не передплачує. Жодного контролю нема, періодику викидають з автомобіля гамузом просто на підлогу. «А як же бути людям похилого віку, таким, як я? — запитує М. Кравець. — Це наперед сплановане знущання з нас. З осені 2019-го відключили проводове радіо, а тепер ще й газет хочуть позбавити читати за наші гроші. Тому вимагаємо: «Припиніть глумитися над сільськими людьми і поверніть стаціонарну пошту та листонош».

Хвилюючого листа надіслав до редакції 83-річний житель із села Москаленки Богуславського району Микола Васильович Пискун: «Сільські вісті» передплачую понад 30 років. І все було добре, газети приносили вчасно. Листоноша Таня Донченко працювала справно. Було це до того часу, поки якийсь дурень вирішив реформувати українську пошту і позбавив мене і прикуту до ліжка дружину можливості читати нашу улюблену «Селяночку». Бо хіба це допустимо, що з 10 вересня, відколи почала працювати пересувна пошта замість стаціонарної, ми з дружиною ще не одержали жодного номера газети. Кажуть, скидають друковані видання у клубі. А там їх бере хто хоче. Переважно ті, хто не передплачує. А таким, як ми, неходячим, замість газети — дірка від бублика. Тож благаємо всім селом: «Поверніть нам листоношу Таню!»

А ось ще один лист із цього ж Богуславського району від 80-річної жительки села Дмитренки Наталі Іванівни Гибало. Тривалий час вона працювала завідувачкою пошти. Тоді три населені пункти обслуговувало п’ять листонош. І газета доставлялася день у день. Тепер усе перевернулося догори дригом. Відколи почала діяти пересувна пошта, бабуся тільки за вересень недорахувалася чотирьох номерів «Сільських вістей». У жовтні повторюється те ж саме. «Школу в селі закрили, ферми розгребли, одна продуктова крамничка лишилась. А тепер ще й людей від друкованого слова відлучають. Ганьба таким правителям», — дає справедливу оцінку Н. Гибало.

Із 22 вересня по сьогодні з невідомих причин не одержав ще жодного номера «Сільських вістей» Іполіт Степанович Павлюк із Соколівки Васильківського району, скаржаться на несвоєчасну доставку газети — на 10-12-й день після її виходу — Зінаїда Ітрісівна Загорій із Юрківки Ставищенського району та Ніна Іванівна Циганець із Великої Березянки Таращанського.

Допоки це триватиме?