• Повертаючись до надрукованого

То де ж краще навчатися дітям?

Микола ЮРЧИШИН.

Вінницька область.

Часто в засобах масової інформації можна зустріти публікації про аварійні школи в містах і селах, де сільські голови та керівники об’єднаних територіальних громад бідкаються на відсутність коштів, аби їх відремонтувати. Але бувають й інші ситуації.

МАЙЖЕ сім років тому в селі Кармалюкове Жмеринського району від удару блискавки згоріло приміщення місцевої загальноосвітньої школи III ступеня. Дітей тимчасово перевели навчатися в колишню колгоспну контору. Тоді ж сесія районної ради ухвалила рішення про надання зі свого бюджету 120 тисяч гривень на виготовлення проєктно-кошторисної документації для відновлення навчального закладу. І що ж? Документацію виготовили, а фінансування на ремонт і досі нема. Не передбачається воно і найближчими роками. А тим часом у сусідніх Курилівцях працює типова школа на 162 учнів, уведена в експлуатацію 2003 року.

Це двоповерхове приміщення з газовим і твердопаливним котлами, сучасним спортзалом, їдальнею, актовим залом побудоване коштом місцевого колгоспу-мільйонера, який тривалий час очолював талановитий господарник Дмитро Юхтимович Сигидин. Є тут внутрішні та надвірні туалети, вода подається з артезіанської свердловини. Не кожна міська школа має таке чудове приміщення. Також у наявності плазмовий телевізор, чотири комп’ютери, повний комплект духових інструментів. На жаль, нині тут навчається лише 27 учнів. А тим часом із сусідніх Дубової, Петранів дітей возять автобусом у Кармалюкове, де понад 100 учнів здобувають знання у колишній колгоспній конторі, не пристосованій до навчального процесу.

Про все це йшлося у кореспонденції «Де краще навчатися дітям?», опублікованій у «Сільських вістях» 25 лютого.

Редакція направила матеріал на реагування в Міністерство освіти і науки України з проханням дати роз’яснення: чи доцільно навчатися дітям у приміщенні, яке не відповідає санітарним, протипожежним, екологічним і техногенним нормам, коли неподалік сучасна типова школа зі всіма зручностями пустує? Та минуло вже вісім місяців, а міністерство відмовчується. Ніби води в рот була набрала команда екс-міністра Ганни Ігорівни Новосад, котра уславилася своєю публічною заявою, що 36 тисяч гривень зарплатні їй замало, аби прогодувати майбутню сім’ю. Ніяк не реагує на виступ газети і команда нинішнього міністра освіти і науки України Сергія Миколайовича Шкарлета. А це вже грубе порушення Закону «Про звернення громадян».

Тим часом чимало батьків дітей, котрі навчаються в непристосованій конторі Кармалюкового, занепокоєні: «Нам що, мало щоденних ДТП, отруєнь у школах і дитячих садках, каліцтв молоді на Сході України? — бідкаються вони. — Адже східці до конторського приміщення такі круті, що не тільки ноги, а й голову можна звернути. Так і до біди недалеко».

Ось такі парадокси нашого життя. Якщо навіть є щось хороше, то обов’язково знайдуться ті, які його спотворять. Навіщо районному керівництву вводити в оману людей, що в Кармалюковому відбудують школу? Так звані ефективні власники принесли селам лише безробіття і злидні. Здорова працездатна молодь полишає села і попри карантинні заходи їде на заробітки за кордон. Звідки ж візьмуться діти для школи, яку хтось обіцяв колись побудувати у Кармалюковому?