• Запитання — відповідь

Визнання батьківства

Ліна ПАСЬКО.

«Я народила дитину від чоловіка, з яким мала стосунки і не була в шлюбі. Однак тепер він не бажає визнавати батьківства — каже, дитина не його. Як мені довести, що батько він?» — запитує Людмила С. із смт Царичанка Дніпропетровської області.

«УМІЄШ дітей родити — умій же їх і вчити» — несе повчання батькам народна мудрість. Проте, на жаль, нерідко трапляється так, що «вчити» дитину доводиться матері самій, бо батько дав драпака від дитини, а заодно і від своїх обов’язків.

У Сімейному кодексі України, а саме у статтях 125-й, 126-й, 135-й, міститься порядок визначення походження дитини у випадках, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою. Отже, згідно зі статтею 125-ю Кодексу, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини. Тут все просто і очевидно.

А ось походження дитини від батька, якщо мати і батько не перебувають у шлюбі між собою, визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Подати її можна особисто або через представника чи надіслати поштою за умови її нотаріального засвідчення. Звісно, повноваження представника мають бути теж нотаріально засвідчені. Про все це йдеться у статті 126-й Кодексу.

Згідно зі статтею 128-ю Кодексу, за відсутності заяви батьківство щодо дитини може бути визнане судом. У разі якщо батько категорично відмовляється від батьківства, мати має право звернутися із позовною заявою до суду. Однак ситуації бувають різні і тому такий позов може бути поданий не тільки матір’ю дитини, а й опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (18 років).

Як ідеться у статті, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Наприклад, це можуть бути письмові, речові докази, показання свідків, звуко- та відеозаписи, висновки експертиз тощо. Тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 81-ша).

У цій ситуації позивач може сам обрати, який суд розглядатиме його справу. Себто позов про визнання батьківства може пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (стаття 28-ма).