• Світ захоплень

Як в оранжереї...

Людмила ШУНКОВА.

м. Іванків

Київської області.

ОЛЬГА Леонідівна Дудар із села Кухарі, як і більшість представниць прекрасної статі, любить розводити квіти. Серед них і різні види кімнатних рослин. Та найбільше в неї кактусів.

Захопилась цими уродженцями далеких країн, розповідає, майже двадцять років тому, коли народився їхній єдиний син Владислав. Придбала тоді кілька штук. Коли зацвіли, стала розводити. З часом — обмінювалась кактусами з такими ж квітникарями. А також купувала чимало нових у магазинах в Іванкові та Києві, замовляла через Інтернет.

Нині вже важко порахувати, скільки горщиків із кактусами має господиня. Розміщені вони у всіх кімнатах будинку: на вікнах, на підставках (найкомфортніше почуваються на кухні), — і в гаражі, і на ньому та біля нього — просто на тротуарній плитці. І навіть у палісаднику та на клумбах біля паркану при дорозі. Як це не дивно, поміж ними інші квіти, навіть розкішна орхідея, мають вигляд «бідних сиріт»…

— Це тільки в мене, напевно, кактуси ростуть серед полуниці, — жартує Ольга Леонідівна. — Де є вільне місце — там і вони…

На роботі в нашої землячки — теж ціле царство квітів. Почесне місце, певна річ, і тут відведене кактусам. Цвітіння у всіх дуже різне: і великі квітки, і багато дрібних. Кольори — теж: жовтий, фіолетовий, синій, білий, червоний, рожевий. І форма всіляка: і круглі, й прямокутні.

— Я готова чекати рік, щоб хоч декілька годин милуватися ними (зазвичай кактуси цвітуть до 48 годин), — розповідає кухарська квітникарка. — Коли ми переїхали у власне житло, то відчувала, що без квітів наче чогось не вистачає… А з такою красою тепліше на душі й затишніше в оселі.

Один із перших кактусів, який я купила у бабусі на базарі 17 років тому ще за 5 гривень, уже заввишки майже два метри. Є пухнастий, який ніколи не цвіте, а лише щороку збільшується на кілька сантиметрів.

Є у Ольги Дудар і екзотичні рослини. Зокрема, маракуя, насіння якої замовляла через інтернет-магазин, та авокадо, після смакування цього грушеподібного плода вирощене з кісточки.

Цікавлюсь, чи не обтяжливо доглядати за такою великою кількістю вазонів та насаджень, адже вони потребують неабиякої уваги...

— Справа до душі, — говорить співрозмовниця, — не буває обтяжливою. Та й особливої турботи вазони не потребують. Хіба що іноді підживити їх потрібно, а то все — періодичний полив. Води, слава Богу, вистачає. Тут інша турбота: як усі насадження на зиму в оселю занести? Коли сім’я придбала новий телевізор, ледве знайшли йому місце на тумбочці… А один із вазонів так розрісся, що через вхідні двері вже не пройде…

Чоловік її, Григорій Васильович, радіє такому захопленню дружини. Разом із сином, зважаючи на майже «оранжерейну» рослинність у дворі та кімнатах, надають їй допомогу в догляді за квітами.

А це головне в житті, що тебе розуміють і підтримують.

— Коли в родині є любов і злагода, — певна Ольга Леонідівна, — то кожний мій вазончик немов відчуває це: гарно росте і цвіте, щодня радуючи.