• Слово про сучасника

Не тільки куля грізна зброя

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Кандидат технічних наук підполковник Володимир Тимчук — викладач Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Він автор понад 100 наукових праць у царині воєнної справи, більшість із яких стосуються військової педагогіки та складових системи командування.

НАРОДИВСЯ і виріс Володимир Тимчук у селищі Ясіня Рахівського району. Місце народження зумовило вибір життєвої дороги, сприяло вихованню посиленої відповідальності за долю України.

— Будучи карпатською брамою, Ясіня увібрала в себе риси різних цивілізаційних культур, зокрема Риму, імперій Габсбургів, Османів, — розповідає Володимир. — Минуле століття зробило цю місцину між трьома гірськими масивами важливою в історичному вимірі. Тут з листопада 1918-го по червень 1919-го існувало українське державне утворення — Гуцульська республіка, столицею якої була Ясіня. Гуцули виступали проти намагань залишити край у складі Угорщини. Попри репресії з боку угорського уряду багатотисячне віче підтвердило прагнення закарпатської Гуцульщини до возз’єднання із ЗУНР. І хоча поставлена тоді мета не була досягнута, існування республіки мало вирішальне історичне значення для збагачення досвіду державотворчої боротьби, посилення української національної ідентифікації жителів краю.

Маючи неабиякий хист до літератури (почав писати вірші ще у шкільному віці), Володимир Тимчук все ж обрав шлях військового. Каже, що до цієї професії спонукало батьківське напуття. Після школи юнак став курсантом Київського військового інституту управління та зв’язку. Другий диплом — філолога і вчителя англійської мови й зарубіжної літератури здобув у Київському національному лінгвістичному університеті.

Він вливсь у військові лави за кілька років до війни з Росією. Саме був пік ізольованості армії від суспільства. Не секрет, що тодішня влада та й переважна більшість громадян України не помічали ні війська, ні людини у строї. У тогочасних документах не йшлося про Росію як про потенційного воєнного противника. Втім, у приватному спілкуванні, за словами Володимира Тимчука, більшість військових пророкували велику війну з північним сусідом.

Розмірковуючи над воєнними діями на сході, Володимир Юрійович із жалем констатує, що навряд чи вони закінчаться найближчим часом. Слід готуватися до тривалого протистояння, планомірно, невпинно й самовіддано кувати перемогу.

— У сучасній війні не меншою зброєю, ніж «залізо», є слово. Шкода, що наше суспільство засвідчує слабке використання цього потенціалу. Тим часом важливість словесної дискусії як спроби переконати людей у хибності, шкідливості думок про нібито громадянську війну на Донбасі, необхідність миру з Росією важко переоцінити. Певна річ, однією-двома розмовами тут не обійтися. Має діяти державна програма системної роботи з утвердження проукраїнськості на різних суспільних майданчиках: в освіті, театрі, кінематографі, під час авторських зустрічей, акцій у соціальних мережах, у сфері бізнесу…

Володимир Тимчук пише не тільки наукові праці. Він автор численних поетичних і прозових книжок, лауреат літературної премії імені Богдана Хмельницького за найкраще висвітлення військової тематики у художніх творах та мистецтві, співпереможець конкурсу прози про УПА од видавництва «Discursus». У його творчому доробку переплітаються біль від подій у Донецькому аеропорту, історія гуцульського повстання, інтимна лірика і тонкий гумор.

Володимир Тимчук — дуже ерудована і надзвичайно скромна людина. Мало хто знає, що він перекладає українською вірші з 17 мов! Також Володимир Юрійович активно долучається до проєктів, присвячених історії Гуцульської республіки. Бере участь у наукових конференціях, етнографічних фестивалях. «Ці заходи приваблюють людей, спонукають до пізнання краю, стимулюють внутрішній туризм, — певен Володимир. — Час подбати про системність подібної діяльності як своєрідної візитної картки Ясіні. Я хочу, щоб наша молодь і світ побачила, і себе гідно показала».