• Актуально

Звивистий шлях до миру

Михайло ГУБАШ.

freeradio.com.ua

Днями очільники двох солідних держструктур висловилися щодо ситуації довкола Донбасу і перспективах розв’язання конфлікту. При цьому їхні заяви мали дещо суперечливий характер і певним чином дисонували одна з одною.

ЙДЕТЬСЯ про допис віце-прем’єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, першого заступника голови української делегації в ТКГ Олексія Резнікова для неурядового аналітичного центру США Atlantic Counciта інтерв’ю міністра закордонних справ Дмитра Кулеби вітчизняному сайту «Обозреватель».

Якщо перший досить скептично оцінив можливості мінсь-ких домовленостей і закликав до їх перегляду або зміни формату переговорів, то другий був оптимістичнішим за колегу, натякнувши на ймовірний прогрес у розв’язанні конфлікту, що надміру затягнувся й триває вже довше, ніж Друга світова війна.

Таке різне бачення керівників двох міністерств перспектив залагодження ситуації на Донбасі може пояснюватися дуже просто. Резніков за своєю посадою і повноваженнями значно ближче до «конкретики» справи. А Кулеба, з тих же міркувань, має змогу оцінювати ситуацію «ширше», з урахуванням, так би мовити, міжнародного фактору.

Втім, надамо слово їм самим.

«Термін дії поточних угод минув 31 грудня 2015 року. Оскільки вони є політико-дипломатичними угодами, а не міжнародним договором, Мінські угоди мають суперечні вимоги. Більш того, Росія сама порушила умови угод у лютому 2015 року, захопивши місто Дебальцеве і великі ділянки додаткових земель на Сході України, — нагадав Резніков і зробив висновок: — Реалізація чинних Мінських угод у їх нинішньому стані неможлива, тому оновлення цих угод є необхідною попередньою умовою для будь-якого подальшого прогресу».

Натомість Кулеба, можна сказати, випромінював оптимізм, хоча й дещо прихований: «Якщо чогось і має навчити досвід перемовин із Росією щодо Донбасу, то це того, що вона постійно чекає на оптимальні обс-тавини, аби врегулювати ситуацію на своїх умовах. Коли вони не бачать можливості це зробити, починають дуже сильно тиснути на гальма. У короткостроковій перспективі їх може влаштовувати нинішній стан, але я вважаю, що вікно можливостей для перемовин із Росією не закрите. Якщо вони побачать, що обставини змінилися, то легко можуть повернутися до конструктиву».

Так, трохи туманно, але в цілому суть зрозуміла: не такі вже ті росіяни (тобто Путін) й уперті, отже, якщо діяти розумно, з ними можна домовитися на прийнятних для України умовах. За словами очільника зовнішньополітичного відомства, однією з причин паузи Кремля стосовно «донбаського треку» були вибори у США. «Вони дивилися, з якою саме адміністрацією будуть торгуватися», — вважає Кулеба, прозоро натякаючи, що по всіх пертурбаціях, пов’язаних із виборами президента Сполучених Штатів Америки, Росія таки «зторгується» з ними.

Трохи згодом, коментуючи в ефірі одного з телеканалів свою заяву щодо вікна можливостей у перемовинах із РФ по Донбасу, глава МЗС України натякнув на якісь «процеси», які найближчим часом прояснять ситуацію: «На різних дипломатичних рівнях зараз відбуватимуться процеси, які покажуть, чи Росія дійсно готова до розмови на початку нового року, і якою буде динаміка подальшого процесу. Тому буквально з дня на день ми дізнаємося про настрій у Кремлі та побачимо, чи налаштовані вони все-таки говорити і вирішувати питання, чи говорити і заговорювати».

Що це за таємничі процеси, Кулеба не сказав. Тож пояснення виявилося не менш туманним, аніж сама заява про «вікно можливостей». Проте слова керманича МЗС багатьох таки заінтригували. Мабуть, знає він про ситуацію щось таке, що відомо тільки йому і найвищому керівництву «зацікавлених сторін».

Тому дехто сподівався, що розігнати цей словесний туман допоможе дієва конкретика, тобто зустріч політичних радників лідерів держав — учасниць Нормандського формату. Вона відбулась у Берліні 12 грудня. Україну представляв керівник Офісу президента України Андрій Єрмак.

За інформацією сайту Президента України, консультації тривали понад шість годин. Сторони обговорили стан виконання домовленостей, досягнутих очільниками Німеччини, Франції, України та Росії на саміті в Парижі у грудні 2019 року.

«Дискусія мала непростий, але конструктивний характер. Усі сторони відзначили важливість дотримання режиму припинення вогню на Донбасі. Під час зустрічі українська сторона акцентувала увагу на безпекових питаннях і на необхідності посилення безпекової складової домовленостей», — йдеться в повідомленні.

При цьому про конкретні результати зустрічі — ні слова. Чому, здогадатися неважко. Принаймні російський представник — заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак, коментуючи переговори в Берліні, заявив, що «похвалитися нічим» і констатував: «Радники Нормандської четвірки провели відверту і корисну розмову, але рішень не вдалося досягти з жодного питання». Втім, наступний раунд переговорів радників має відбутися в п’ятницю, 22 січня.

Ну, а виступи двох міністрів чинного Кабміну саме на початку нового року можна зрозуміти. Адже термін, який Володимир Зеленський відвів собі на припинення конфлікту і встановлення миру — один рік, — минув. А звітувати нема про що. Тож хоча б щось хочеться сказати, бажано оптимістичне. А коли такого нема, то й нейтральна інформація на тлі песимістичної може видатися хорошою. Це як у грі у поганого та доброго слідчого, тобто на контрасті.

Хай там як, але тема миру з порядку денного як вітчизняного, так і міжнародного політикуму навряд чи зникне. А невиконані обіцянки нікому ще рейтингу не підвищували.