• Адреси досвіду

Успіх любить наполегливих

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Киянин Денис Стаценко полишив високооплачувану посаду в міжнародній корпорації і переїхав із Києва в село прикордонного Семенівського району, аби почати власну справу. Менш ніж за дев’ять років колишньому містянину вдалося організувати успішний бізнес із вирощування чіпсової картоплі та відпрацювати технології, багато в чому кращі за європейські.

_{Зі столиці в село}

— Я починав зі 100 гектарів, — розповідає підприємець. — Власних грошей у мене тоді не було, тож кредитували знайомі. Початок справи видався надто складним, адже коли ми зібрали перший урожай, то ціни впали в три рази... Два роки виживали, але нічого, впоралися.

Нині Денис має власну фірму ТОВ «Поліська картопляна компанія», зареєстровану в селі Іванівка, і займається переважно чіпсовими сортами картоплі. Бульбу вирощує на 200 гектарах, на поливі. «Проблема цієї картоплі в тому, що без води на ній не заробити, — пояснює фермер. — Ціна столових сортів і чіпсових однакова, але врожайність останніх нижча. Якщо вирощувати бульбу без зрошення, то першої можна отримати 40 тонн із гектара, а другої — максимум 25».

Нині за рахунок поливу та інтенсивних технологій підприємство намагається вийти на товарну врожайність 50 тонн із гектара. Цього року в середньому мали 40 тонн. Допомогла нова система зрошення — крапельна (на звичайному поливі накопували близько 30 тонн із гектара). «Ефективність у рази більша: вода не випаровується і потрапляє куди треба, — пояснює Денис Стаценко. — Звісно, мороки багато. Торік на 140 гектарах ми місяць тільки систему збирали, але зусилля того варті».

Підприємство користується водою з Устіжа, притоки річки Ревни. «Беремо дозволи на спецводокористування. Нам визначають ліміти, ми ставимо лічильники і черпаємо воду, — розповідає підприємець. — Та насамперед досліджуємо стан водойми, бо нині літа посушливі. Певна річ, фізично нереально викачати річку, але все одно треба орієнтуватись і прораховувати, щоб не дійшло до критичного рівня».

_{Перевагою є стабільність}

У СХОВИЩІ «Поліської картопляної компанії» нині близько 1400 тонн бульби. Це насінка, здебільшого для засаджування власних полів. «Тут є перша та друга репродукції, — деталізує Денис Стаценко. — Другу ми залишили, бо шкода віддавати на переробку. Може, хто купить на насіння».

Всю вирощену картоплю тут продають за контрактами постійним покупцям. Яка ж відмінність між сортами? «У процесі зберігання чіпсової крохмаль не переходить у цукри. Для неї оптимальна дещо вища температура, ніж для звичайної, — від 5 до 8 градусів, — проводить «лікнеп» картопляр. — У чіпсовій картоплі більше крохмалю і сухих речовин, тому під час смаження вона не горить. Звісно, це технічні характеристики, з точки зору споживання вони ні на що не впливають. Тобто смакові якості можуть бути однаковими».

Як уже зазначалося, чіпсова картопля коштує не дорожче за столову, і врожайність її менша. Здавалося б, у чому сенс? «Свого часу ми займались і столовою, але 2015-го віддали перевагу чіпсовій. Чому? Коли подивились статистику цін продажу, то за столову ціни скачуть від 2 до 10 гривень, а за чіпсову сталі та, хоч і повільно, але ростуть. Отож перевага цієї картоплі — у ціновій стабільності та наявності ринків збуту», — стверджує фермер.

_{У планах — 50% рентабельності}

НА ПЕРШИЙ погляд історія може видатись нереальною: як людині з міста вдалося так швидко освоїтись у селі? Але, познайомившись ближче з Денисом Стаценком, переконуєшся, що все закономірно. За плечима в нього три вищі освіти: авіаційний інженер-електрик, навчався в МВА (школа бізнес-управління) та в аграрному закладі. А ще — бажання наполегливо працювати і опановувати нове. Підтвердженням успіху фермера є те, що йому вдалося відпрацювати технологію, яка де в чому краща за європейську.

— Ми ще не досягли таких урожаїв, як у них, але йдемо до того. У європейців дві великі переваги — рясні дощі та, що дуже важливо, 150 років практики. Але в нас є велике прагнення розвиватись і чудовий колектив, — усміхається фермер.

У технологічному плані поліське підприємство жодним чином не відстає від європейських. Єдина проблема — недоступність аграрних кредитів та брак інвестицій. Сьогодні підприємство, працюючи з 35-процентною рентабельністю, забезпечує гідну зарплату 20 працівникам, платить податки до місцевого бюджету, щороку реінвестує в технології, спонсорує місцевий спорт, допомагає школам та підтримує благоустрій села. У найближчих планах «Поліської картопляної компанії» — вийти на показник рентабельності 50%. А коли є бажання, нема нічого неможливого!