Заразиха між соняшниками

ЦЕ рослина-паразит, що не має власного асиміляційного апарату і кореневої системи. В її судинах є насоси, з допомогою яких паразит черпає воду та поживні речовини. На коренях розвивається бульбоподібне стовщення, забезпечуючи паразитові умови для росту стебла-квітконоса. Присмоктуючись до кореня рослини-хазяїна, заразиха порушує обмін речовин і значно знижує врожайність культури.

Кількість рослин заразихи, що розвиваються на корінні соняшника, залежить від чутливості сорту та вологості ґрунту. Найбільший збиток заподіюється в сухому ґрунті, де соняшник ще й страждає від посухи. На родючих вологих ґрунтах культура значно сильніша і легше переносить ураження заразихою. Тож за цьоголітньої спеки рослинний дармоїд розкошував.

Заразиха зимує у ґрунті у вигляді насіння. Воно має особливість не проростати до тих пір, поки не з’явиться стимул у вигляді кореневих виділень від рослини-хазяїна. Життєздатність насіння заразихи зберігається 8-12 років, а за деякою інформацією — і до 20. Воно легко переноситься вітром, автотранспортом, утім, є одна особливість — проростає лише з глибини не більше 15 см, і це необхідно використовувати для боротьби з «терористом».

Учені та селекціонери пропонують кілька шляхів. Насамперед необхідно дотримуватися сівозміни.

Систематично висапувати та знищувати заразиху до утворення нею насіння і суцвіть для запобігання нового зараження ґрунту. Виполотого паразита виносять із ділянки, спалюють або глибоко закопують.

Застосовують також провокаційні посіви. Там, де торік бурхливо цвіла заразиха, необхідно густо посіяти соняшники, але не дати їм сформувати головок, тому що насіння заразихи дозріває одночасно з насінням соняшнику. Коли соняшники тільки-но почнуть розкривати свої сонячні головки, їх слід скосити. Отже, заразиха проросте, але не зможе сформувати насіння.

Є ще один спосіб провокаційної боротьби із заразихою: на уражених площах вирощувати кукурудзу. На відміну від соняшнику кукурудза хоч і провокує заразиху на схожість, але розвиватись і викидати насіння їй не дає.

Ще можна засівати «неїстівні» для заразихи культури — сою, льон. Окрім того, що ці рослини сприяють знищенню заразихи, вони ще й очищують ґрунт.