• Зелена аптека «Сільських вістей»

Часник

Оксана СКИТАЛІНСЬКА, дієтолог.

ВІН популярний у багатьох народів світу, оскільки не тільки має неперевершений гострий смак і характерний запах, невибагливий і може рости в різних кліматичних умовах і навіть на бідних ґрунтах, а й є типовим компонентом багатьох національних кухонь. Піфагор називав часник королем прянощів. В Європі ця рослина з’явилася близько 5000 років тому. Вона вважалася основним лікарським засобом в Стародавніх Греції і Римі.

Часник варили у воді, поєднували з іншими ліками і використовували як дезінфікувальний і загоювальний засіб. Найпопулярнішими лікарськими препаратами за тих часів були часник і опіум: із макових зерен робили опійну витяжку, змішували її з часниковим соком і підмішували у вино. Цією сумішшю напоювали хворих перед проведенням операцій, а також просочували пов’язки на ранах, щоб тамувати біль і запобігти зараженню крові. Також в давнину вважалося, що запаху часнику боїться нечиста сила, тому гірлянди із засушеним часником були оберегом у багатьох помешканнях.

Стародавні римляни були впевнені, що часник додає сил, зміцнює дух, лікує від усіх хвороб. Цей овоч входив до раціону легіонерів. Вихованці гладіаторських шкіл вживали його кілька разів на день — вважалося, що часник примножував хоробрість і народжував презирство до смерті.

До його складу входять клітковина, білки, жири, карбогідрат, аскорбінова кислота, а також найширший спектр мікро- і макроелементів: натрій, калій, кальцій, марганець, залізо, фосфор, магній, йод і цинк, вітаміни С, В, D, Р, а також сполуки сірки, фітонциди й ефірна олія.

Наявність сірки особливо важлива, оскільки сірковмісні речовини, або сульфіди, мають дивовижні властивості. Вчені налічують у часнику понад 100 сірковмісних компонентів. Саме сульфіди забезпечують часниковому соку силу в боротьбі проти стафілококів, збудників дизентерії і тифу, незліченної кількості патогенних грибів і дріжджів. Сульфіди часнику склеюють вільні молекули отрути, поки ті не встигли вплинути на людський організм. Молекули отрути стають інертними, пасивними, організм відторгає і виводить їх.

У часнику також містяться інші корисні для людини сполуки: аденозин, аліцин, ейхоен, пектини, діаллотрисульфід тощо. Ці речовини успішно нейтралізують збудників інфекції, мають протипухлинну дію, знижують рівень глюкози в крові, нормалізують уміст холестерину, запобігають згортанню крові та утворенню тромбів. Подразнююча дія, що викликається часниковими зубками, обумовлена вмістом сапонінів.

Дослідники виявили ще одну дивну властивість цієї рослини — її компоненти здатні пригнічувати синтез нітрозоамінів — запеклих канцерогенів. Крім того, часник має значну кількість селену та інших речовин із групи антиоксидантів. Останні захищають молекулу ДНК від нападок вільних радикалів та інших хімічних агресорів, запобігаючи появі мутацій у протоонкогенах. Вважається, що у країнах, де часник є традиційним компонентом національної кухні, частота захворювання на рак нижча у порівнянні з тими країнами, де цей продукт у фаворитах не значиться.

Представники нетрадиційної і народної медицини стверджують: щоденне вживання з їжею двох зубків сирого часнику дає змогу знизити ймовірність розвитку раку простати у чоловіків. Він містить сіркоорганічні сполуки, відомі своєю здатністю скорочувати ризик розвитку злоякісних пухлин передміхурової залози майже на 50 відсотків.

Часник нормалізує травлення — допомагає шлунку перетравлювати важку і жирну їжу, а також справляє благотворний вплив на печінку, жовчний міхур, селезінку і скорочує накопичення шкідливого холестерину. Він очищає горло і голос, корисний при легеневій астмі, забудькуватості, частковому паралічі обличчя, тремтінні рук, при закрепах, болях у суглобах, подагрі.

Цей овоч також корисний для ясен і зубів, особливо печений. Він підвищує апетит, посилює секрецію шлунка, печінки, кишківника, має сечогінну, протиглисну, протимікробну, спазмолітичну, болетамівну властивості, а також перешкоджає агрегації тромбоцитів і сприяє кращому перебігу біохімічних процесів в організмі.

Дуже часто для лікування застосовують настоянку часнику і спиртову витяжку, тим самим посилюючи рухову і секреторну функції шлунково-кишкового тракту. Доведено противірусну і протизапальну дії часнику, зокрема він допомагає запобігти грипу і бродінню в кишківнику (при зниженій моториці).

Завдяки гарній дії на шлунково-кишковий тракт рослина є чудовою приправою, хоча через досить різкий запах багато хто від неї відмовляється. І все ж варто потроху і регулярно додавати часник в їжу. Страви від цього не тільки краще засвоюватимуться, а й набудуть вишуканого смаку.

Не всі люди однаково реагують на часник. Слід враховувати індивідуальні особливості організму: хтось може з’їсти багато і після цього почуватиметься чудово, іншому може стати навіть зле від зовсім невеликої кількості.

Проте часник має і деякі протипоказання. Не можна вживати його людям, які страждають на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки або на гастрит, щоб не спровокувати загострення захворювання. Також не варто його їсти при анемії, захворюваннях сечо­статевої системи, при індивідуальній непереносимості.

Небажаний він у свіжому вигляді при панкреатиті — запаленні підшлункової залози. Не можна споживати часник тим, хто має хвороби нирок, геморой, надто в період їх загострення. Протипоказаний цей овоч при вагітності, лактації, ожирінні. Врахуйте, що надлишок часнику в щоденному раціоні людини може викликати головний біль, неуважність і навіть напад епілепсії.

Не слід закапувати в ніс сік часнику чи цибулі. Особливо небезпечно проводити таку процедуру дітям, оскільки вона може спричинити опік слизової оболонки і суттєво погіршити стан хворого.