• Мистецтво і економіка

Вілла у звіті

Юрко КРУЦЬ.

с. Чорнянка

Каховського району

Херсонської області.

Сценарій цього разу мені попався — лялечка! Вся дія 30-серійного фільму, можна сказати, на заміській віллі відбувається. У триповерховому котеджі. Та ще подеколи головні герої у сад до фонтана з русалкою виходять. Шури-мури у них там якісь. А так усі, наче миші в погребі, — по своїх кімнатах сидять... А мені й добре. Менше біганини режисерської.

А то як у нас, кінематографістів, заведено: один кадр у павільйоні знімаємо, інший — на натурі за 100 кілометрів. Коли ж автомобільні перегони випадуть — то взагалі нікому в знімальній групі життя нема. Натрусишся за дорогу, як гиндик базарний, — ще тиждень у печінках наш «шляхбуд» із його бравурними звітами про ямковий ремонт відгукується.

Це коли молодшим ще був, то романтика вабила. Тільки подавай ті поїздочки. І бажано — зарубіжні... Бо героїв Жуль Верна чи Майна Ріда не будеш же десь по найближчих колгоспах із їхніми ланами-преріями знімати. Натура потрібна. Імпортна!..

Проте і там свої нюанси були... Не плавати ж цілісінький рік із тим прицюцькуватим Паганелем на самій лише 57-й паралелі. Треба ж і собі було хоч трохи світу побачити... Для мистецького кругозору, значить. Щоб, коли сценарій ось такий, як зараз, камерний, було чим дофантазувати.

...Любовна інтрижка у ньому — хоч немовлятам показуй... Ні поцілунків тобі полум’яних, ні сексу на дві серії...

Правда, у фінальній серії розв’язка разом із кульмінацією примушує глядачів дещо напружитись. Бо ошукана в своїх почуттях головна героїня раптом свого обранця підсвічником по голові — бац!.. І на тлі темного екрана тихо попливли білі титри із прізвищами головних героїх та акторів-виконавців...

Але я про інше...

Через оте смертовбивство, можна сказати, уся заковика із натурою й приключилась. Добре, хоч із самою віллою ніяких особливих ускладнень не виникло. Мій асистент такі палаци у пристоличних околицях познаходив, що хоч знову «Дворянське гніздо» Івана Сергійовича Тургенєва у новому прочитанні екранізуй.

Щоправда, господарі тих вілл, почувши, що в нашому сценарії сцена вбивства є, і говорити з нами ні про що не захотіли. Зі слабкими нервами, одне слово, люди.

Хоча — стривай! Не погрішу проти істини. Одна мадмуазелиста бабуся все ж зацікавилася сюжетом. Але поставила умову:

— Убивайте, — каже, — в моїх позаміських апартаментах кого і скільки хочете, тільки отой свій фонтанчик із русалонькою, що наче із казки Андерсена, мені на ділянці поставте. Така краса, такий колорит романтичний...

Ну ми, звичайно, на таку умову не пішли. Задля однісінького фонтана монолітний бюджет фільму дерибанити? Нам антураж у комплексі потрібен. А то знову пуста мотанина. Тут знімай фонтан, там десь котедж, відтак пейзаж вілли, затим компонуй це все. Нам треба, щоб усе, як за сценарієм, однієї композиційної купи трималося. І без павільйонних зйомок бажано. Не бутафорію ж нашому просунутому на кіномистецтві глядачеві підсовувати. Він тепер комбіновану халтуру одразу помічає.

Тож я й запропонував справжню віллу збудувати. Хоч і збільшимо на кілька мільйонів бюджет картини, зате ж фільм який забабахаємо. 100-відсоткова натура, без комп’ютерної графіки. А це вже на касовість стрічки вплине!.. То й відіб’ємо бабки...

От тільки деякі сценаристи у нас зовсім не хазяйновиті. Хочеться їм, щоб усе на сюжет працювало. Візьміть навіть цей випадок. Ну, з убивством я ще, як то кажуть, згоден. Любов, знаєте, — штука складна. Але ж навіщо та неврастенічна героїня — тільки зараз оце й додивився у сценарії — ще й котедж хоче палити?! Виходить, будуй, споруджуй, нерви свої з будівельниками сотай, тисячі державні розтринькуй, щоб сценарист одним розчерком пера сплюндрував. Подумати тільки, скільки, приміром, ще ця вілла з англійським парком довкіл людям служити може!

Он мій знайомий режисер Педро Хомутчіні-Падалиця фільм про президента бананової республіки знімав. Так йому «Мерседес» 600-й, що для зйомок був наданий, уже п’ятий рік справно служить. А сценарист, бурбон недалекоглядний, хотів таку цяцьку за пів мільйона баксів знищити. В останньому кадрі мала в нього з кручі падати. Так вона і впала... По всіх кіношних фінансових звітах так і пройшла...

Видно, доведеться і в цей сценарій поправочку внести. Пенсія ж незабаром. От і будуть і вілла, і фонтанчик із русалочкою як знахідка... Не все ж за димом та вогнем на догоду глядачам пускати!..

Ой неощадливо ж ми подеколи живемо. Неощадливо!..