Хранителі ніжинського огірка

Святослав ЖОЛУДЬ.

Фото автора.

Чи відомо вам, що ніжинський огірок, законсервований на Ніжинському консервному заводі, — далеко не ніжинський, а голландський? А от справжні давні сорти ніжинського вирощують у Крутах на дослідній станції «Маяк». Вони є унікальними за своїми смаковими властивостями й ідеально підходять для засолу. Єдина їхня вада — це нижча порівняно з голландськими сортами врожайність. Утім, цю проблему крутівські селекціонери нещодавно розв’язали, створивши на основі «Ніжинського місцевого» новий сорт «Олімп», який родить 65 днів, не поступаючись якостями першому.

Завдання номер один — зберегти унікальний сорт

ПРО ніжинський огірок відомо те, що цей неперевершений сорт є шедевром світової селекції та еталоном засолювального типу. Його вирощували з 1678 року. А от офіційно районованим він став у 1946-му. Цей сорт слушно називають народним, оскільки створив його народ. Подейкують, що справжній ніжинський огірок можна виростити тільки у радіусі 15 кілометрів навколо Ніжина. Пов’язано це як із природними особливостями тутешньої місцини, так і з якістю води. Тож і кажуть, що цей сорт є ніжинським, так само як і справжню ялтинську цибулю можна виростити тільки в Ялті.

Серед місцевих селян і досі побутує легенда про царицю Катерину Другу, якій грецькі купці подали до столу засолені у діжці ніжинські огірки.

«Отнинє к царскому столу подавать только нєжинскій огурєц», — буцімто розпорядилась імператриця.

Звісно, ніякої цариці в Ніжині й близько не було, однак той факт, що засолені в діжках огірки експортували в Росію та Західну Європу вагонами, — правда. Після появи закордонних сортів та розповсюдження пероноспорозу вирощування засолювального огірка занепало. «Ніжинський» навіть виключили з Державного реєстру культур. І лише 2009 року його знову туди внесли. Незважаючи на всі труднощі, дослідна станція «Маяк» із 1974 року підтримує сорт. Це єдина наукова установа, яка зберегла його у первозданному вигляді.

«Коли до нас приїздила комісія з Академії аграрних наук, то спеціалісти підтвердили, що це справжній ніжинський огірок», — хвалиться науковий співробітник селекції огірка ДС «Маяк» Надія Птуха.

Надію Іванівну справедливо можна назвати хранителем ніжинського огірка.

«Для мене завдання номер один — зберегти цей сорт», — каже науковець.

І з цим завданням селекціонер не просто справляється, а навіть поліпшує властивості сорту.

«На основі цього сорту на нашій станції створено ще кілька сортів — «Ніжинський 23», «Ніжинський дар», новий гібрид «Сармат», і цього року ми передали сорт «Олімп», — розповідає Надія Птуха. — «Олімп» майже не поступається «Ніжинському місцевому», а за врожайністю значно випереджає його. Плодоносить він 65 днів: цього року в мене огірки були після 20 вересня. Це без поливу. Ці огірки майже не ушкоджуються хворобами, а за смаковими якостями вони отримали 5 балів, як ніжинський».

Чим цінний вид?

НАСАМПЕРЕД смаковими якостями. Це неперевершений сорт у свіжому вигляді, але особливо цінним він є в засолюванні. У цьому йому безапеляційно програють огірки іноземної селекції.

За словами науковців, для вирощування справжнього ніжинського огірка потрібен особливий ґрунт, а для засолювання — особлива якість води. Так, вона має бути або жорсткою, або середньої жорсткості. Умільці, які раніше всерйоз займалися засолом, тримали свої рецепти в таємниці. В народі кажуть, що огірок — це «він», тому його треба солити в «чоловічі» дні — понеділок, вівторок, а у середу вже не можна. Зрештою, де ще знайдеш огірок, який має настільки тоненьку шкірку, буде після посолу твердим та хрустким? Мабуть, саме сортові властивості гарантують неперевершені смак та якість.

Політика насінної окупації

ВОНА має місце через те, що в «ніжинського» значно менша врожайність, ніж у більшості іноземних сортів, і набагато гірша лежкість. Для прикладу, голландські сорти можна возити тижнями, і вони залишатимуться зеленими, натомість ніжинський огірок має властивість жовтіти вже через два дні. От і виходить, що комерсанти, вирощуючи іноземні сорти, подають їх під назвою «ніжинські», тим самим знищуючи справжню селекцію.

Втім, останнім часом «ніжинський» знову здобуває популярність.

Скажімо, одна з фірм «НК Еліт» постійно замовляє в дослідної станції по 300 кілограмів насіння.

Селекціонери мають сподівання на те, що їхній новий сорт «Олімп» набуде великої популярності не лише серед населення, а й у великих закупників, які відмовляться від політики іноземної насінної окупації на користь місцевого сорту.