• З приводу

Кожний другий на «мінімалці»

Олег Григоренко.

Промовистим показником добробуту народу є мінімальна зарплата. В європейських країнах вона сьогодні дуже різниться. У цьому списку Україна остання…

БІЛЬШІСТЬ країн — членів Євросоюзу, плануючи бюджет, закладають показник мінімальної зарплати, з якої беруться податки і відрахування на соціальне страхування. Якщо укласти рейтинг рівня «мінімалки» станом на січень поточного року, то країни вишикуються в такому порядку: Люксембург — 2202 євро (надалі цифри подаються в євро), Ірландія — 1724, Нідерланди — 1685, Бельгія — 1626, Німеччина — 1614, Франція — 1555, Іспанія — 1108, Словенія — 1024, Мальта — 785, Португалія — 776, Греція — 758, Литва — 642, Словаччина — 623, Польща — 614, Естонія — 584, Чехія — 579, Хорватія — 563, Латвія — 500, Румунія — 458, Угорщина — 442, Болгарія — 332.

Найвища «мінімалка», в Люксембурзі, за нинішнім курсом валют в Україні становить 74,6 тисячі гривень, найнижча, у Болгарії, — 11,2 тис. І, що важливо, купівельна спроможність жителів усіх вищезгаданих країн тісно прив’язана до рейтингу їхніх мінімальних зарплат.

А тепер повернемося в Україну, де нинішнього опалювального сезону тарифи на ту ж електроенергію, а також на ряд життєво необхідних послуг, товарів і харчових продуктів уже подекуди навіть перевищують ціни в ЄС. При цьому мінімальна заробітна плата в Україні з 1 січня встановлена в розмірі 6000 гривень — 177 євро. Тобто вона майже вдвічі менша, ніж найнижча серед держав ЄС болгарська «мінімалка», майже у 3,5 разу — за аналогічний показник у Польщі (країна «паломництва» українських заробітчан)… Що вже казати про Люксембург!

В уряді Дениса Шмигаля заявляють, що «постійно працюють над цим питанням». Зокрема, згідно з держбюджетом-2021, наступне збільшення «мінімалки» очікується 1 грудня — до 6500 гривень. Іще торік у липні Прем’єр-міністр прогнозував, що 2022-го вона зросте до 6700 грн, а 2023-го — до 7200 грн…

Однак на чому ґрунтуються такі прогнози очільника уряду? Принаймні аж ніяк не на реальному зростанні економіки в країні. Бо кожне підвищення «мінімалки» означає для вітчизняного бізнесу більші видатки на оплату праці. Через це дехто з підприємців пішов у тінь, частина була вимушена взагалі закритися.

Окрім того, така економічно невиправдана «щедрість» призводить до нового витка інфляції. Від січня, коли урядовці «ощасливили» співвітчизників надбавкою до мінімальної зарплати, ціни у крамницях мало не щодня повзуть угору, за ними тягнуться побутові послуги. Попередили про неминуче підвищення тарифів і перевізники. Отак усе, що додали, і «з’їлось». І це при тому, що від початку пандемії гаманці українців уже й так вельми потоншали.

За нещодавно оприлюдненими розрахунками Національної академії наук, торік 55% українців перебувало за межею бідності, що перевищило навіть показник 2015 року. Для порівняння: іще у першому півріччі 2019-го бідними були 41% українців. Серед тих, хто має роботу, кожний другий виживає із сім’єю на «мінімалку»…

Така, на жаль, дійсність. Перспективи також не райдужні. Без реального економічного поступу нам за рівнем купівельної спроможності ніколи не наздогнати навіть Болгарії — економічно найбіднішої на сьогодні країни ЄС. Не допоможуть ніякі спущені «зі стелі» мінімальні зарплати.