• Це цікаво

Багатогранна і розмаїта

Підготував

Антоній КОЛЯДА.

21 лютого світ відзначив Міжнародний день рідної мови, встановлений ЮНЕСКО у листопаді 1999 року з метою захисту культурної багатоманітності. Українці по праву пишаються своєю мовою, і їм є що про неї розповісти.

НАША мова належить до стародавніх. Хоча вчені достеменно не встановили, коли вона зародилася, однак відомо, що виникла раніше за російську, німецьку, турецьку. А поет Василь Кобилюх стверджує, що предком української мови є санскрит. Згідно з його гіпотезою, вона сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. До речі, слова «мед» і «страва», якими українці багато століть широко користуються, були зафіксовані ще 448 року н.е. Візантійський історик Пріск Панікійський перебував тоді на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, почув їх від людей, які тут проживали, і вніс у свої записи.

Нашу мову офіційно визнали літературною після видання знаменитої «Енеїди» Івана Котляревського (першодрук, що-правда, неповний, побачив світ 1798 року). Відтак цього письменника і громадського діяча вважають основоположником сучасної української мови. Тим часом перший український «Буквар» видав ще 1574 року у Львові друкар Іван Федоров. Але до наших часів дійшов лиш один його примірник. Книжку було знайдено 1927 року в Римі, і нині стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.

Згідно з інформацією Національної академії наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. За лексичним запасом вона найбільш споріднена саме з білоруською — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська мови (70 і 68% спільних слів відповідно). Натомість спорідненість із російською становить 62%. Підтвердженням лексичного багатства є такий факт: слово «бити» має аж 45 синонімів (згідно з «Коротким словником синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів)! Пропонуємо ідею для гри з вашими дітьми чи онуками: спробуйте назвати хоча б зо два десятки. Можна використовувати фразеологізми. Виграє змагання той, хто добере більше синонімів.

А ви знали, що в нашій мові є три форми майбутнього часу? Зокрема, проста — зроблю, складна — робитиму і складена — буду робити. Цікавою особливістю нашої мови є й те, що вона багата на зменшувально-пестливі форми. Згадайте рядок із Державного гімну: «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». Оце ж бо й воно! До речі, побутує думка, що його автор Павло Чубинський цим рядком підкреслив особливість нашого національного характеру: ми миролюбний народ…

Кожен, хто тримав у руках словник, помітив, що найтовщий розділ завше на літеру «п». Справді, в нашій мові вона є найуживанішою і з неї починається найбільша кількість слів. Натомість нечаста «гостя» у мовленні буква «ф», яку вживають переважно в запозичених словах. А найдовше слово в українській мові (щоправда, запозичене і, можна сказати, утворене штучно) складається аж із 30 літер! Це дихлордифенілтрихлорметилметан — хімікат для боротьби зі шкідниками.

Балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» не є, на жаль, широковідомою. Однак саме вона вважається найдавнішим зразком живої народної мови і найстарішої власне української книжної епічної поезії. Її було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський учений і культурно-освітній діяч XVI століття Ян Благослав. Сучасні музичні гурти, які цікавляться фольклором, кілька разів її переспівували. На відміну від балади-пам’ятки «Заповіт» Тараса Шевченка — вірш знаменитий і відомий у світі. Його переклали 147 мовами, і це перекладацький рекорд серед українських творів. Інший рекорд поставив автор безсмертної «Молитви за Україну» Олександр Кониський: він мав найбільше серед українських письменників псевдонімів — 141. Іван Франко користувався при публікації своїх творів 99 вигаданими іменами, а літературознавець, поет і перекладач Осип Маковей — 56.