• Розкажу про хорошу сім’ю

Icторiя маленької реліквії

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

У родини Сиротенків є своя маленька, але дуже дорога сімейна реліквія. Це автобусний квиток зразка 2003 року. На зворотному боці квапливою рукою записаний номер телефону. Не мобільного — звичайного квартирного. Марина і Юрій бережуть його, він став символічним оберегом їхнього щасливого подружнього життя завдовжки 18 років.

ПРО знайомство з чоловіком, історію їхнього кохання Марина розповідає з теплою усмішкою. Після закінчення Мелітопольського медичного училища дівчина отримала направлення в Запорізьку поліклініку. Їздили на роботу з подружкою, приблизно в один час і часто одним і тим самим автобусом п’ятого маршруту. Красивого парубка за кермом не можна було не помітити. Погляди, якісь випадково мовлені слова. Так тривало досить довго. Аж у березні, коли серцями володіє весна, Юрій наважився заговорити з дівчиною. Висловили одне одному симпатію, почали зустрічатися. Саме тоді Юрій і написав на квитку дівчини заповітний номер телефону.

— Мої батьки — звичайні сільські трудівники з усталеними традиціями — прищепили мені такі нехай і не сучасні, але правильні засади поведінки, — каже Марина. — Без їхнього благословення й згоди не годилося ось так просто взяти і зійтися з хлопцем. У Юри була квартира, яку залишили батьки, вибравшись у село. Якось восени, напередодні мого дня народження, він запропонував відзначити його у себе, запросивши його і моїх батьків. Моя мама довго не погоджувалась, зрештою таки зібралися, познайомилися, такі собі оглядини вийшли. Мій обранець їм дуже сподобався, відтоді й почалося наше спільне життя. Юра запропонував мені руку й серце, було весілля, а там і донечка народилася.

У шлюбі Марина і Юрій щасливі. Коли я запитала молоду жінку про секрет сімейної злагоди, яка панує в родині, вона почала з розповіді про батьків, Ольгу Борисівну і Григорія Івановича Маловічків, які мешкають у Піскошиному, що у Веселівському районі на Запоріжжі. Усе село знає гарне подружжя — працьовиті, совісні, виховали такими й діток. Не могли натішитися старшою Мариною — доня й у домашніх справах допоможе, й за меншим братом Борисом догляне. Товариська дівчина мала багато подруг. Брала участь у шкільній художній самодіяльності.

— Звідти, з дитинства, я пізнала науку, якою має бути сім’я, — веде далі Марина. — Це коли між батьками злагода і щирість, коли в очах тепло, так само й в оселі, і один одного жаліють, хочуть зробити приємне, допомагають. У сім’ї ніколи не мовилось лихого слова, так само ведеться й у нас з Юрою. Пощастило? Напевне, так, адже і Юра виховувався в такій же добрій спокійній родині. Тому ми вчилися будувати свої стосунки на гарних прикладах. Мене тішить, що Юра піклується про літніх батьків, які мешкають в селі Кам’янсько-Дніпровського району, часто до них навідується, щоб допомогти по господарству. Так само буваємо й у моїх в Піскошиному. Донечка любить приїздити туди на канікули і також допомагає. У шлюбі ми з чоловіком вчимося одне в одного, як будувати стосунки, не гарячкувати, щоб не наламати дров, коли виникає складна ситуація. Терпінню, ставленню до старших. А ще розумінню, як багато важить родина для кожної людини. Наші сім’ї — батьків, брата Бориса, Юриної сестри — дуже дружні. Ми завжди на зв’язку, спілкуємося, збираємось на родинні дати і просто без усякої нагоди, цікавимось справами, чи не потрібна допомога. У такому гурті, відчуваючи плече близьких людей, жити спокійно і комфортно.

Сиротенки — роботяща родина. Юрій працює водієм міської маршрутки, Марина залишилася вірною професії медика, опанувала фах масажиста. Пригадує, зацікавилася цією спеціальністю, коли допомога масажиста була потрібна маленькій Вероніці. Тоді перші уроки їй дала мудра досвідчена фахівчиня. Це стало початком шляху, далі навчалася на курсах. Робота не з легких, але жінка отримує справжнє задоволення, коли бачить позитивні результати своїх старань.

Гордістю і радістю батьків є Вероніка. Їй нещодавно виповнилося 16, планує подальше навчання в коледжі, щоб опанувати спеціальність кухаря. Родина підтримує таку ідею, переконана, що все дівчинці вдасться.

Ось така історія щасливого квитка хорошої родини. Зрештою, витягти його може будь-хто. Секрет у тому, як скористатися…