• Агроперспектива

Часник не китайський, а наш

Віктор Зеленюк.

Вінницька область.

У селищі Липовець у тестовому режимі запрацював перший в Україні завод із комплексної переробки часнику. Це хороша новина і для охочих ласувати цим нацпродуктом, і для господарів, у яких з’явилася можливість скористатися плодами своєї праці — отримати гарний прибуток од вирощеного.

ЗАСТУПНИК голови ФГ «Агро-Майстер», керівник виробничого проєкту Василь Гудзовський (на фото) розповідає, що від ідеї створення такого підприємства до її втілення минуло три роки. При цьому слово «завод» поки що громіздке для опису їхньої справи. Зараз в орендованому приміщенні колишньої хлібопекарні працюють три спеціалісти, а після розширення виробництва штат збільшиться до 15 працівників із числа місцевих жителів.

— Ми займаємося вирощуванням часнику вже шостий рік поспіль, і кожного сезону мали одну велику проблему — збут врожаю. Відсутність об’єктів для зберігання — холодильників, потужностей для доробки, очищення, калібрування, фасування — призводили до зниження вартості нашої продукції, а відповідно — до збитковості. Але ми не здавалися. Нам вдалося залучити інвесторів до часткового фінансування нашого проєкту. І потяг, як мовиться, зрушив з місця…

Планова потужність підприємства — дві тисячі тонн часнику на рік. Коли саме воно вийде на прогнозовані обсяги виробництва, залежить від того, яким буде попит на нашу продукцію. Дуже важко цей процес рухається, і на це є причини, зокрема й державна політика. В Україні нині засилля китайського часнику. Він набагато дешевший, тому вітчизняним виробникам вигідніше працювати із закордонною сировиною. Не беруся конкретизувати, але державні фіскальні органи теж мають зиск від такого бізнесу…

— Технологія переробки часнику проста і водночас енергозатратна. Маємо взяти сировину з городу чи поля, очистити від бруду і всіляких домішок, відкалібрувати і подрібнити головки. Потім почистити від луски, помити, продезінфікувати озоном без додавання хімічних речовин. Очищені зубки підсушуються і вакуумуються у поліетиленові пакети різного фасування — від одного до п’яти кілограмів — та відправляються на охолодження. Це вже напівфабрикатна продукція, готова до використання у будь-якому вигляді. Частину її ми переробляємо на пасту і пюре. Туди додається сіль або інші компоненти, потрібні виробникові, наприклад, м’ясо-ковбасному чи хлібопекарському виробництву, а також тим, хто виготовляє соуси, кетчупи тощо.

Для забезпечення постачання сировини у ФГ «Агро-Майстер» планують вирощувати насінний матеріал для селянських господарств, а потім викуповувати у них урожай. Налагодять тут і власний агроконтроль за вирощуванням часнику, тому що підприємства-покупці прискіпливо перевіряють безпечність харчових продуктів.

— Робити бізнес на нашому українському часнику дуже-дуже важко, — продовжує Василь Миколайович. — Це хоча й перспективний продукт, але, можна сказати, кинутий напризволяще. В Україні вирощується близько 200 тисяч тонн часнику. Із нього реально споживається населенням близько четвертої частини. Це разом і те, що їсть населення із власних присадибних ділянок, і український часник, використовуваний переробними підприємствами. Решта просто «вилітає в повітря». Кошти і ресурси, які селяни вкладають у цей власний мінібізнес, мало того, що не окупаються, — дають збиток. Село загалом втрачає колосальну суму. Сподіваємося, що в громадах створять кооперативи з вирощування часнику, які будуть з нами співпрацювати. Налагодження комплексної його переробки — це спроба запровадити повний цикл виробництва: від вирощування до кінцевого споживача, і зробити український часник привабливим для вітчизняної переробної промисловості.