Борець з іконоборством

Антоніна КІЗЛОВА.

12 березня (27 лютого за ст. ст.) православні відзначають день св. препод. Прокопія Сповідника, або Декаполіта (? — близько 750 р.).

За одним житієм, угодник народився в місцевості Декаполіс (Десятиграддя), що в Палестині, а за іншим — у м. Селевкії (нині входить до складу Йорданії). Про його родину відомостей не збереглося. Відомо тільки, що Прокопій прибув до одного з монастирів Константинополя ще зовсім юним, відтоді багато часу проводив у молитві й ревно постував.

Близько 730 р. візантійський імператор Лев ІІІ Ісавр під впливом деяких єпископів зі східних околиць країни оголосив, що будь-які християнські священні зображення є тим самим, що й ідоли. Почалося примусове знищення ікон, фресок, мозаїк по всій державі, передусім у храмах.

Після постригу Прокопій часто виголошував проповіді, в яких пояснював, чим шанування ікон відрізняється від поклоніння ідолам. За це був заарештований і зазнав побиття залізними прутами. Переходити на бік іконоборців в обмін на звільнення з темниці відмовився, тож вийшов на волю тільки після смерті володаря — 741 року.

Повернувшись до монастиря, подвижник прожив там до глибокої старості у великій пошані братії й ігумена. Він надихав їх на подальшу боротьбу проти іконоборства, адже наступний імператор Костянтин V теж підтримував цю течію.

Уже в Х ст. Прокопія долучили до лику святих, у Константинополі на його честь склали службу.

В народному календарі празник отримав назву Прокопа Перезимника (бо зима починала відступати), або Дорогоруйнівника (бо сніг розтавав і робив дороги вже не придатними для саней, але ще занадто мокрими для возів).

На Прокопа господарі починають лагодити реманент для весняної роботи в полі й на городі, а господині перебирають насіння.