|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Презент від Михайла Івановича Лідія ГАНЖА. м. Єнакієве Донецької області. ...Коли Петро зайшов у хату, його дружина Катя тримала в руках ваговитий пакет. — Що це? — поцікавився чоловік. — Подарунок!.. Сюрприз!.. Від Михайла Івановича, — жінка аж світилась від радості та нетерпіння. — Від кого-кого? — роздратовано перепитав. — Та ось же внизу, у графі адреса відправника, написано: «Михайло Іванович». — А це хто? — металевим голосом поцікавився Петро. Жінка враз напряглася, заметушилась, бо супутник її життя був дуже ревнивий. — А!.. Пригадую!.. Це, напевно, мій однокласник Мишко. Пам’ятаєш?! Я тобі його показувала на студентському фото... Такий рудий і кучерявий!.. — Дожились!.. Коханці вже відверто надсилають додому подарунки! — і Петро сердито грюкнув кулаком об стіл. ...А тим часом, зайшовши з передпокою до кімнати, Катерина відкривала пакунок. Із нього раптом посипались на долівку порожні пластикові пляшки, іржаві бляшанки з-під консервів, гнилі шкірки від бананів, яблук та, найголовніше, шматки газети «Український футбол». — Отелло!.. Ану гайда сюди!.. Це, виходить, сюрприз не мені, а тобі адресовано. Полюбуйся! — дружина аж уся сяяла від реваншу. — А пам’ятаєш, Петре, наш останній пікнік у лісі? Ти пручався, не хотів забирати сміття із собою... А я тобі казала: «Кинь у багажник, вдома, як приїдемо, викинемо у контейнер...» А ти все жартував, мовляв, лисички та пташечки все після нас попідбирають... Бо дуже ти вже тоді на свій футбол по телевізору поспішав... Фанат ненормальний! От і маємо сором! — А як же нас знайшли?.. — Та по газеті ж твоїй спортивній... Бачиш, он зверху на шпальті, над заголовком, поштарка Люба нашу адресу домашню кульковою ручкою написала... — А хто ж тоді цей загадковий Михайло Іванович? — Невже ти не знаєш, що у народі так величають ведмедя. Зрозумів нарешті, від кого ми цей коштовний презент отримали — від лісника. — Ну то гайда швиденько винось цей мотлох з хати, поки сусіди не побачили... — Еге ж, так уже і побігла твою команду виконувати... Це ти вже краще сам, захисник природи, зроби! Версія для друку До списку статтей | Думкізми Олександр БАСАНЕЦЬ. с. Бузівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Часом люди бояться лікарні більше, ніж хвороби. Ми часто сердимося на людину доти, доки нам від неї нічого не потрібно. Терпіння — велика зброя, може, навіть більша за наступальну.
|