Смійся, кумасю, та міру знай!

Тетяна КРИКУН.

смт Степанівка

Сумського району

Сумської області.

Приїхали до одного чоловіка гості. А тут дощ зарядив. Минає день, другий, настав і третій. Чоловік вийшов надвір та й каже:

— Господи, хіба в тебе гостей не бувало?..

* * *

Лікар пацієнту:

— Чомусь вас давно не було.

— Та хворів, знаєте...

* * *

Після свят стала на ваги, зійшла з них... Через годину знову стала на них. Зрозуміла — сльози нічого не важать...

* * *

У сім’ї:

— Люба, а що ти зробиш, якщо я тебе зраджу?

— Напишу на твоєму надгробку: «У нього було світле майбутнє, але він обрав за краще вічну пам’ять!..»

* * *

Жінці стало зле. Чоловік викликав лікаря.

— Де хвора? — питає той.

— Ось у цій кімнаті, — показує чоловік.

Лікар миє руки і заходить туди. Через хвилину виходить:

— У вас молоток є?

Чоловік дає молоток. Через деякий час знову виходить лікар.

— А долота немає?..

— Зараз дам, — з готовністю відповідає чоловік.

...Потім лікар просить викрутку, обценьки... Чоловік у тривозі:

— Лікарю, що ви там робите з моєю дружиною?

— Із вашою дружиною поки що нічого. Бо не можу відкрити чемоданчик з інструментами.

* * *

Запросив кум кума в гості. Зайшли на подвір’я. На груші висять рейка і молоток.

— Що це в тебе таке? — запитує гість.

— А це годинник із голосом.

Повечеряли. Гість каже:

— Все-таки цікаво, як працює отой годинник.

— Пішли покажу.

Вийшли надвір. Кум почав бити молотком по рейці. Вибігла сусідка та й кричить:

— Що ти, іроде, робиш? Уже 12-та ночі!

* * *

— Ну як вистава? — запитують старого діда, який уперше побував у театрі.

— О, чудово, чудово! — відповідає той. — Але найкраще було в кінці, коли роздавали пальта. Мені на один номерок видали аж три.

* * *

Пацієнт: — Скажіть, лікарю, які вправи найкращі для того, щоб схуднути?

Лікар: — Повертайте голову зліва направо і справа наліво.

Пацієнт: — Коли?

Лікар: — Коли вас пригощають.