Птах, що переборює вітер

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ, орнітолог.

Львівська область.

ВИЙШОВ на околицю Дрогобича, дивлюся в бінокль на гори. Раптом далеко над лісом побачив птаха, який наче висів у повітрі. Це сокіл. Він тріпотів крилами на одному місці, виглядаючи здобич, за що дістав свою українську назву — боривітер звичайний.

У дорослого самця верх голови сірий із темними плямами серцеподібної форми. Голова ж і спина самички — іржасто-руда з темними поперечними смугами. У боривітра звичайного крила гострі, вузькі, хвіст ніби обрубаний, а в польоті ще й розширений на кінці.

Боривітер звичайний належить до родини соколових. В Україні поширені такі види соколів: балабан, кібець, сапсан, чеглок, боривітер звичайний і боривітер степовий. Це гніздові птахи-хижаки. Зір у них у п’ять разів гостріший, ніж у людини, а швидкість польоту при атаках, наприклад у сапсана, становить близько 280 кілометрів за годину.

Боривітер звичайний оселяється в лісах, іноді в селах по всій території країни. Гніздиться на деревах, займаючи готові кубла великих птахів, а також у дуплах дерев, тріщинах берегових урвищ, у щілинах скель і навіть у вентиляційних отворах, під дахами будівель.

Прилітає наприкінці березня — на початку квітня. Відлітає у вересні-жовтні.

Живиться птах переважно комахами, гризунами, ящірками, зрідка ловить дрібних пташок. Боривітер дуже корисний, знищує багато мишей і навіть щурів. Потребує повної охорони.

Цього птаха, який не уникає людини, можна принаджувати в певні місця, облаштовуючи штучні гнізда відповідних розмірів.