Світанкова соната весни

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Більмацького району

Запорізької області.

Прилетівши до мене на ґанок,

Вітровій розсідлає коня,

І засяє, завруниться ранок

На розлогому дереві дня.

Буде сонце мене цілувати,

І метелик торкнеться вікна,

І черешня, забрівши до хати,

Піднесе мені келих вина.

В бороді заховавши усмішку,

Причесавши себе нашвидку,

Я зведуся прожогом із ліжка

Та й полину на пісню дзвінку.

Позове мене поле безкрає,

Подарує натхнення ковток,

І душа досхочу політає

Між рожевих п’янких пелюсток.

Безтурботно сполохавши тишу,

На гарячому днищі човна

Кольоровим чорнилом напише

Світанкову сонату весна.

Щоб почути її, щоб відчути,

На розхристану кручу зійду,º

А хмільний поцілунок від рути

Необачно розвію в саду.

До віконця прихиляться віти,

І повернеться з вирію птах,

І душа моя, сіючи квіти,

Затріпоче на синіх вітрах.