Чужої безпеки гаранти Андрій КУЗЬМІН. glavkom.ua В Україні стрімко ростуть ціни на продовольство. Падіння валового збору і масовий експорт зерна справляють негативний ефект на внутрішній споживчий ринок. Спершу пшениця, соняшник, а за ними хліб, олія та борошно почали стрімко зростати в ціні. З чим пов’язана така динаміка і чому попри великі врожаї держава не спроможна стримати подорожчання? Ціновий стрибок ОCТАННІ події на ринку сільгосппродукції були цілком прогнозованими. Недалекоглядна державна політика у сфері експорту зерна збіглась у часі з пандемією. Але Київ не чув закликів ні внутрішніх виробників харчів, ні ЗМІ, ні навіть ООН, яка торік попереджала держави про ймовірну глобальну продовольчу кризу. В лютому
цього року загальне зростання цін в Україні дорівнювало 7,2% в річному вимірі.
Як результат, на початку березня Міністерство розвитку економіки, торгівлі і
сільського господарства (цікаво, що у нас уже відновлено Міністерство аграрної
політики та продовольства) забило на сполох. Були ініційовані зустрічі з
виробниками сільгосппродукції, переробниками і торговими мережами. Влада
ініціювала підписання меморандуму, який би обмежував подорожчання соціально
значущих продуктів. Нагадаємо, це Але в підсумку для виправлення ситуації, що склалася, Кабмін не зробив нічого. Основна проблема не розв’язана. Бо корінь питання ось у чому. Налітай і купуй! У РОЗПАЛ пандемії уряд, замість того щоб турбуватися про продовольчу безпеку держави і цінову стабільність, всіляко сприяв торговим компаніям експортувати зерно нового врожаю. А він, нагадаємо, був суттєво меншим за попередній. Сторони (влада і трейдери) узгодили меморандум, згідно з яким планувалося вивезти 17,5 млн тонн пшениці та 24 млн тонн кукурудзи. Як запевняв наприкінці 2020 року в розмові з кореспондентом «Главкому» президент Української зернової асоціації Микола Горбачов, урожай зернових був настільки хорошим (хоча насправді він скоротився на 13% порівняно з 2019-м, до 65,4 млн тонн), що надлишки вкотре просто нікуди дівати. Внутрішнє споживання пшениці — 7,5 млн тонн, а виручка від продажу аграрної сировини становить близько 40% усіх валютних надходжень держави. Можновладці постійно наголошують, що продаж українського зерна у понад 100 країн світу не тільки дає дохід аграріям і державі, а й створює Україні репутацію надійного і прогнозованого партнера, який здатний гарантувати продовольчу безпеку інших країн. Але чомусь, піклуючись про сотню держав, наш уряд забуває про продовольчу забезпеченість власних громадян. Події 2003 року, коли Україна розпродала фактично всю пшеницю, а потім була змушена втридорога купувати її в Казахстані, нинішній владі, мабуть, не відомі. Тим часом Росія, яка теж останніми роками збирає рекордні врожаї, чомусь запровадила квоти на експорт пшениці. Багатий на зерно Казахстан узагалі ввів обмеження на вивезення навіть готової продукції — круп і борошна. Не кажучи вже про Китай: там почали скуповувати всіляку сировину — починаючи від залізної руди і закінчуючи зерном. Хтозна, як справи під час пандемії підуть, а стратегічні запаси не завадять. Хліб усьому голова УКРАЇНА ж пішла своїм, особливим, шляхом, підтверджуючи «репутацію надійного і прогнозованого партнера». А якщо українська пшениця добре продається за світовими цінами, то нікому не вигідно торгувати дешевше нею в країні. Нині ціни на це збіжжя у нас на найвищому рівні з 2015 року, сягають $300-320 за тонну. Для порівняння: ще пів року тому вартість пшениці на внутрішньому ринку не перевищувала $220. Дійшло до того, що ми почали купувати пшеницю і навіть борошно в Білорусі. Власне, а чому б і ні, якщо тонна білоруського зерна коштує менше? Як розповів президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко, з початку 2021 року собівартість хліба тільки через подорожчання борошна зросла на 12%, випередивши очікуваний річний рівень інфляції. А є ще й інші складові його собівартості — наприклад, цукор і соняшникова олія, ціни на які теж не стоять на місці. Літр олії подекуди в Україні коштує вже 77 грн, тоді як у Польщі за поточним курсом до злотого — 42 грн. До того ж полякам продають повноцінний літр, а українцям чудернацькі 850 мл. «Виробництво цукрових буряків падає третій рік поспіль, а 2020-го через посуху був особливий неврожай. Буряк «спікся», умовно кажучи, — отримуємо 600 грамів замість очікуваного кілограма цукру, — повідав генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко. — Уряд цього року дозволив ввозити без обмежень тростинний цукор-сирець (раніше діяли квоти), але це мало допомагає — розучилися робити з тростини, немає відповідних фахівців, щоб переналагодити обладнання, немає технологів. У результаті у нас зараз цукор дорожчий, ніж на Заході». Кілограм цукру в Польщі — 20 грн, 800 грамів цукру в Україні — 25 грн. Із квітня 2020 року по січень 2021-го цукор в Україні подорожчав на 57,3%. В цей же час на Лондонській біржі зростання становило лише 33,7%. Україна вже кілька років є світовим лідером з експорту олії, але внутрішня ціна на неї тепер вища, ніж світова. Олексій Дорошенко передбачає, що, з огляду на ситуацію з сировиною (до того ж зросли тарифи на газ та електроенергію) ціни на хліб і хлібобулочні вироби можуть збільшитися на 20-25%. «При цьому, — докидає експерт, — білий хліб у нас уже на 30% дорожчий, ніж у тій же Польщі». А подорожчання пшениці, а відтак хліба є своєрідним детонатором: після них іде огульне збільшення цін на решту основних харчів. М’ясо і молоко ПЕРЕДУСІМ зернові котирування позначаються на вартості м’яса. За словами голови ради директорів асоціації «Союз птахівників України» Олександра Бакуменка, у собівартості м’яса птиці корми становлять близько 70%, а це все переважно зерно. «Вартість сої, кукурудзи, фуражного зерна, шроту, комбікормів зросла з минулого року майже вдвічі, — констатує О. Бакуменко. — У січні-лютому галузь працювала з нульовою рентабельністю, в січні поголів’я курей-несучок зменшилося на 20% — такого не було двадцять років. Закрилося близько 10 яєчних фабрик». Зараз верхня ціна на м’ясо птиці практично зрівнялася з вартістю найдешевшої свинини — кілограм свинячої лопатки коштує близько 110 грн, майже як філе індички. У собівартості свинини і яловичини частка кормів — понад 70%. Яловичина і особливо телятина подорожчали досить суттєво, і середньому покупцеві не дуже доступні — приблизно 200 грн за кілограм. Причина очевидна: поголів’я великої рогатої худоби в Україні з року в рік стрімко скорочується. Споживання свинини і продукції з неї (ковбаси, сальтисон) з 2013 року також упало в середньому з 22 до 18 кг на рік. Пересічно свинина з кінця лютого подорожчала на три гривні — з 124 грн за кг до 127 грн. Тобто на 2,5% — практично як курятина. «Це небагато», — вважає президент асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко. Зростання цін на молочну продукцію у березні також зупинилося. «Вони дуже росли з початку року — через те, що збільшилися закупівельні ціни на сировину: до 11,5 грн за літр у підприємств і до 8 грн — у населення. Головна причина — майже вдвічі подорожчали корми», — роз’яснює експерт молочної галузі Василь Вінтоняк. Щоправда, в березні ріст цін на м’ясо та набіл сповільнився. Частина фахівців ринку пов’язують це із сезонним фактором, мовляв, триває Великий піст. Тоді як Олександр Бакуменко бачить іншу причину — зниження купівельної спроможності населення. Зернові граблі ОСКІЛЬКИ в березні інфляція стишилась, уряд вирішив, що можна особливо не тривожитись. Принаймні ініційовані на початку березня зустрічі з учасниками ринку продуктів ні до чого конкретного так і не привели. За словами голови ради директорів асоціації «Союз птахівників України», до теми меморандуму про обмеження цін уряд більше не повертався. Також без відповіді залишилась ініціатива пекарів і борошномелів регулярно створювати в Україні стратегічний запас зерна — щоб стримувати ціни на внутрішньому ринку (ще п’ять років тому в Україні таке практикувалося). Але замість конкретних рішень 30 березня члени уряду і представники аграрних асоціацій провели онлайн-конференцію. Захід присвятили 10-річчю робочої групи, яка готує щорічні меморандуми про обсяги експорту. В онлайн-конференції взяли участь заступники міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тарас Висоцький і Тарас Качка, президент Української зернової асоціації Микола Горбачов, глава Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, експерт з економічних питань регіонального офісу ФАО (продовольча організація ООН) для Європи і Центральної Азії Дмитро Приходько та інші. Учасники заходу вкотре підкреслили унікальну місію України — гарантувати світову продовольчу безпеку (простими словами — вивозити звідси зерно). Розповіли, як у нас багато зайвого збіжжя, і ще раз наголосили, що його потрібно продавати. А якщо покажемо себе надійними партнерами, продаючи зерно, то в Україну повірять іноземні інвестори і побудують тут переробні підприємства. Отже, сподіватися, що ціни в магазинах найближчим часом підуть униз, не варто. У зернових трейдерів та уряду інші клопоти. |