• Долі людські

З оптимізмом — у сьогодення

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

100-й день народження відзначила жителька села Котюжани Ксенія Іванівна Цибульська.

НА РОДУ подільської дівчини Ксенії Лисак, таке її дівоче прізвище, було написано пройти крізь тяжкі випробування долі та дожити до такого віку. Вона зростала в багатодітній cім’ї, з тринадцяти років почала заробляти на хліб у колгоспі. Пережила два голодомори, фашистську окупацію, дочекалася чоловіка з фронту, але він згодом залишив її з двома малолітніми дітьми. Отож мусила самотужки, як кажуть, виводити їх в люди. Важко і ударно працювала в рільничій бригаді. П’ятнадцять років очолювала буряківничу ланку, а коли вийшла на пенсію, то ще п’ять років била каміння в колгоспному кар’єрі… А це далеко не жіноча робота.

— Можливо, мама й довше трудилася б, але нас спіткало велике горе — в автокатастрофі загинув мій молодший брат Микола, який був військовим, то їй довелося їхати в Тираспіль, де він проживав, і допомагати доглядати його сина Миколку, що народився після смерті батька, — розповідає дочка Марія Тимофіївна. — Цю хату, в якій ми тепер мешкаємо, мама сама будувала в шістдесятих роках, а мені випало їй допомагати з раннього дитинства, заробляючи гроші на залізничній станції Котюжани. Мама наша дуже набожна жінка, скільки могла, ходила до сільського храму, де співала у церковному хорі. Вона з роду довгожителів. Моя бабуся Настя топтала ряст на цьому світі 94 роки…

Попри всі життєві випробування столітня Ксенія Цибульська зберегла чіпку пам’ять, має ясний розум і добрий зір. Сама себе обходить і не втрачає оптимізму та бадьорого настрою, тішиться своєю родиною. А вона у неї чималенька — четверо внуків та п’ятеро правнуків. Гамірно і весело у дворі, коли докупи збирається все сімейство. Як радіє цьому гвалту ювілярка!

З нагоди надзвичайно поважної дати до садиби Марії Тимофіївни та Антона Антоновича Яшевських, дочки і зятя ювілярки, з якими на вулиці Лангера нині проживає Ксенія Іванівна, завітали з подарунками голова Мурованокуриловецької селищної ради Галина Цибульська і староста села Микола Арнаут.

— 100 років — дуже солідний вік, і ми пишаємося, що наша громада має таку землячку, — каже Микола Арнаут. — За 31 рік моєї роботи на посаді сільського голови та старости села у нас ще не було столітніх довгожителів. Хочеться сподіватися, що вона в доброму гуморі зустріне ще не один день народження, чим порадує не тільки своїх близьких, а й усю об’єднану громаду. Тож здоров’я вам, Ксеніє Іванівно!