• Запитання — відповідь

Як поділити майно?

Ліна ПАСЬКО.

«Ми з чоловіком розлучаємось, і він вимагає повернення всіх подарунків, які отримала від нього у шлюбі. Переважно це золоті прикраси. Чи справді він має на них право при розлученні?» — запитує Софія В. із Миргорода Полтавської області.

ДЛЯ БІЛЬШОСТІ пар розлучення — це випробування та складний етап, який має багато нюансів. Зокрема, і при розподілі майна подружжя. А воно може бути як спільним сумісним, так і особистим приватним. Згідно зі статтею 57-ю Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею (ним) до шлюбу; майно, набуте нею чи ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй чи йому особисто; житло, набуте нею (ним) за час шлюбу внаслідок його приватизації; земельна ділянка, набута нею чи ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її (його) користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Також особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. А ще — премії, нагороди, які вона чи він одержали за особисті заслуги, кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй (йому) належала, чи як відшкодування завданої їй чи йому моральної шкоди. А також — страхові суми, одержані нею (ним) за обов’язковим особистим страхуванням чи за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

А ось майно, набуте подружжям за період шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60-та Кодексу).

Поділити між собою спільно нажите можна двома способами — договірним та судовим. Відповідно, якщо майно ділиться за взаємною згодою, то договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виокремлення нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (стаття 69-та Кодексу). Якщо ж подружжя не дійшло згоди, то спір вирішується судом.

Отже, за загальним правилом, якщо під час шлюбу один із подружжя отримав у подарунок майно, наприклад автівку чи будинок, то його «половина» не може на неї претендувати. Що ж стосується подарунків «дрібніших» — скажімо, тих же ювелірних чи хутряних виробів (у тому числі придбаних за спільні кошти), то вони є речами індивідуального користування і, відповідно, особистою приватною власністю одного із подружжя. Проте і в правилах теж бувають винятки. Адже за певних обставин особисте майно одного з подружжя може бути визнане об’єктом спільної сумісної власності. Приміром, коли інший з подружжя власними грошима, силами збільшив вартість конкретного майна (зробив капітальний ремонт у будинку, привів «до тями» авто тощо). Тому кожна історія особлива і потребує індивідуального підходу і розгляду.