• З приводу

Хочеш миру — готуйся

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

У фронтовій зоні риють траншеї і бліндажі. На лінії вогню — в бронежилетах. Уявляєте, як це: лопатою копати глевку, як глей, глину чи чорнозем, коли на тобі кілограмів 14 заліза? Я спробував: промокає від поту не лише спіднє, а й бушлат… У місцях, куди не сягають ворожі снайпери, можуть рити і без «броників». Хоча це також нелегко.

ПАМ’ЯТАЄТЬСЯ Харківщина 2014 року. Тоді рили всі: військові, волонтери, прості громадяни, яким дійшло, що і на їх голови можуть посипатися бомби і снаряди. А потім усе затихло. Ми звикли: війна — на сході, а тут базари, магазини, ресторани, бари, ток-шоу… Словом, мирне життя.

Отож траншеї і протитанкові рови заросли, перекриття на бліндажах догниває. Гаразд, що хоч вряди-годи відбуваються збори на заняття з тероборони, але війна потребує щоденної праці до сьомого поту, і, можливо, зброї в кожній квартирі чи хаті на підхваті.

У згадці розмова зі старшиною батальйону тероборони Михайлом Соколовим. Тоді, пару років тому, під час інтерв’ю він переконував мене, що професори з автоматами — це добре, а ще краще, якби вони вміло стріляли і були злагоджені, вправлялися з мінометом, могли прикрити з кулемета взвод, який займає позиції.

Тим часом у росіян бригади готові до нападу, підрозділи поповнюються новою технікою.

А що ж у нас, на благословенній Слобожанщині? Те, що кажуть, мовляв, наступ може бути з Криму, Донбасу чи Чернігівської області, — нехай не заспокоює. Ворог демонструє нам, що він здатний дуже швидко перекидати із Сибіру чи Кавказу цілі бригади. Що йому з Воронежа перекинути орду під Бєлгород? Тут не треба лякатись — необхідно готуватись. 92-га ОМБР не розірветься ж між Донбасом і Харківщиною. Тому ОДА і районам, громадянському суспільству потрібно готуватись. А в нас на рівні ОДА — мовчок. Напевне, чекають команди з Києва. Але чи надійде команда «до бою!» вчасно за нинішньої нерішучості очільників? Це в США оголосили надзвичайний стан, хоча РФ не стоїть на їхніх кордонах.

Поки у столиці готувалися до миру, видаючи розпорядження та укази, які зв’язують армії руки, ворог готувався до війни. Накази ці ще досі не скасовані. А відомо, якщо хочеш миру — готуйся до війни. І ніяк інакше.