• Зелена аптека «Сільських вістей»

Щавель

Оксана СКИТАЛІНСЬКА, дієтолог.

ЙОГО ще називають «весняним королем». Зелень цієї рослини з’являється однією з перших на грядках ранньої весни і радує нас своєю свіжістю і кислуватим смаком. Мало хто знає, що щавель — найближчий родич гречки. Він, як і гречка, дуже корисний для організму. Вживаючи цю рослину, можна вирішити багато проблем зі здоров’ям. Багатий вітамінно-мінеральний склад легко пояснює усі унікальні цілющі і корисні властивості щавлю.

З лікувальною метою використовують усі частини рослини. Вживання щавлю позбавляє від цинги, авітамінозів, анемії. Завдяки високому вмісту вітаміну C посилюється всмоктування заліза і, як наслідок, піднімається гемоглобін в крові. Щавель у великих дозах можна застосовувати як проносне, а в малих — як закріплююче.

При гастриті зі слабким виділенням шлункового соку вживання рослини підвищує кислотність і нормалізує травлення. Невеликі дози щавлевого соку справляють жовчогінну дію на організм. Народна медицина радить використовувати настої з листя і коріння рослини як кровоспинний і протизапальний засіб.

Зелені частини і плоди щавлю мають в’яжучі, знеболюючі, протизапальні й антитоксичні властивості. Відвар молодих листочків поліпшує жовчовиділення, функціонування печінки і кишківника, діє як протиотрута при отруєннях. Відвар коріння щавлю можна застосовувати при проносах, болях в попереку і ревматизмі. Щавель використовують для лікування ентероколітів, захворювань шлунково-кишкового тракту і геморою.

Великий запас вітамінів (зокрема аскорбінової кислоти) дозволяє вирішити проблеми з весняними авітамінозами. Молоді зелені листочки рослини перекривають велику частину дефіциту вітамінів. Щавель успішно використовують для лікування серця і кровоносних судин. Щавлева кислота виводить з організму шкідливий холестерин, підтримує м’язи і нерви в тонусі.

Щавель використовують для позбавлення від проблем, що виникають під час менопаузи. Він попереджає маткові кровотечі, зменшує потовиділення, заспокоює головні болі, нормалізує артеріальний тиск. Вітаміни групи B, що входять до складу щавлю, контролюють роботу нервової системи, беруть участь в оновленні клітин. Рослинні волокна стимулюють роботу кишківника, виводять з організму токсини і шлаки.

Щавель, ця чудова овочева культура та лікарська рослина, ділиться на домашній і дикий сорти. На городах росте шпинатний щавель, а от у лісі, на лузі й поблизу водойм можна зустріти його брата-близнюка — кінський щавель, який у народі ще називають диким буряком або луговим яблуком. Дикий щавель, як і домашній, теж вживають у їжу, годиться він і для заготовок. Зі щавлем варять супи й борщі, готують салати, використовують його як начинку для пиріжків, а також заготовляють на зиму.

З’являється щавель зазвичай у травні, і в цей період аж до липня його можна використовувати для їжі та заготовок на зиму. А от наприкінці літа його листя стає доволі жорстким і містить велику кількість щавлевої кислоти, тому вживати рослину не бажано.

Вітамінів і мінералів у ньому багато, а калорій — мало, тому він чудово підходить для дієтичного харчування. Аскорбінова кислота у складі щавлю збільшує захисні функції організму, зміцнює кровоносні судини, покращує мозкову діяльність. Тому тим, хто зайнятий розумовою працею, треба обов’язково включати щавель у свій раціон.

Залізо, що його містить зелень, поліпшує склад крові і процес кровотворення, а фтор і кальцій зміцнюють кістки й зуби.

Важливе значення щавель має для жінок, оскільки він допомагає впоратися з негативними симптомами менопаузи, гормональним збоєм і перебудовою організму, він добре заспокоює нервову систему.

Корисною буде ця рослина і для чоловіків, особливо у віці «за 45». Щавель не тільки допомагає нормалізувати роботу сечостатевої системи, а й посилює кровообіг у передміхуровій залозі. Завдяки цьому знижується ймовірність розвитку простатиту.

Щавель активно використовують у косметології — готують маски для обличчя для жирної, проблемної шкіри. Допомагає він боротися і з пігментними плямами й веснянками.

Особливе місце щавлю відведене в народній медицині: його застосовують як кровотворний і кровоспинний, як антисептичний і жовчогінний засіб. Подрібнене листя й сік рослини використовують для лікування опіків, ран і різного роду висипань.

Незважаючи на свої позитивні властивості, щавель має і протипоказання. Саму рослину і відвари з неї небажано вживати при гастриті з підвищеною кислотністю, запаленнях в нирках і сечостатевій системі, при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при остеопорозі, подагрі та при порушеннях обміну речовин. Щавлева кислота може спровокувати загострення вже наявної хронічної хвороби й викликати утворення каменів у нирках.

Також при термічній обробці треба звертати увагу на посуд, у якому збираєтеся готувати зелень. Алюмінієві й чавунні каструлі та сковорідки не годяться, оскільки при взаємодії продукту й посуду з цих металів відбувається небажана реакція і утворюються токсини. Тому краще використовувати емальований посуд.

Важливо й те, що жовто-коричневий відтінок листя і стебел свідчить: в рослині накопичено дуже багато кислоти. Чим вони зеленіші й молодші, тим менше в щавлі кислоти. Щоб нейтралізувати дію цієї речовини, наприклад, у зеленому борщі, слід покласти в нього перед вживанням сметану.