• Далеке-близьке

Дорога завдовжки у життя

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Дев’яносту, ювілейну, сторінку своєї біографії перегорнув колектив газети «Подільський край» на Вінниччині. На людський вимір, дев’яносто — це життя кількох поколінь, а для друкованого видання — мить історії. Тієї самої історії, яка вкарбувалась у сторінки часопису подіями і долями людей колишнього вже Барського району.

МОЖНА по-різному ставитись до газети з огляду на сьогодення, але вона не втратила своєї значимості у житті громади. В усі часи редакційний колектив висвітлював життя таким, яким воно було в реальності.

Кожна епоха вносила свої корективи не тільки у зміст та тематику часопису, а й у його назву. За роки існування газета йменувалась «Нове життя», «Радянський прапор», «Нові горизонти», «Червоний промінь», а з листопада 1991 року — «Подільський край». Проте фахова суть і завдання місцевих журналістів від того не змінювались — вони були і залишаються зі своїми читачами і в тривожні, і в радісні моменти життя.

Упродовж минулих років редакційний колектив очолювали Рибощук, Рябошапка, Байрон, Черкаський, Олійник, Шинкаренко, Максимчук, а найдовше, цілих 27 років, надійно тримав редакторське кермо всебічно обдарований і тактовно-виважений Павло Тимошенко, нині почесний громадянин міста Бар. Два десятиліття з капітанського містка «районки» не сходив Михайло Корчинський, а кілька місяців тому естафету прийняв Анатолій Тетянчук, який продовжує справу своїх попередників і збагачує видання новими цікавими творчими знахідками.

Місто Бар вирізнялося з-поміж інших райцентрів області тим, що тут завше цінували друковане слово. Газета активно гуртувала біля себе обдаровану учнівську молодь та робсількорів, багатьом із яких дала путівку у велику журналістику. Сьогодні вони визнані в Україні майстри пера і повсякчас з удячністю згадують своїх наставників, які благословили їх у самостійне творче плавання.

Нинішній колектив редакції, хоч і невеликий, але дієвий, зі своїми надбаннями і традиціями, здатний попри чимало перепон переважно матеріально-фінансового характеру здійснювати свою головну функцію — бути на вістрі життя громади, висвітлювати всі його грані, пропагувати найкраще й боротися з негативом, захищати знедолених. І за кожною публікацією, за кожною друкованою новиною — невидима для стороннього ока непроста робота творців газети на редакційній «кухні».

І хто б там що не казав, а ніякі сучасні технології не зможуть замінити газети зі знайомим тільки працівникам редакції неповторним запахом свіжої друкарської фарби. Кому випало це пройти, той не забуде ніколи. А ще як приємно-щемливо доторкнутися до минулого через пожовклий від часу давній номер газети…

Зичимо колегам щедрих врожаїв на журналістській ниві при доброму здоров’ї, мирі й злагоді.