П’ятниця, 23 квітня 2021 року № 30 (19878)
http://silskivisti.kiev.ua/19878/print.php?n=48652

Вимагаю справедливості

Віра РІЖОК.

с. Переможне Михайлівського району

Запорізької області.

У СТАТТІ 14-й Конституції України записано, що земля є основним національним багатством, і право власності на неї гарантується кожному громадянину. А Земельний кодекс гарантує два гектари землі для ведення особистого господарства. У 1995 році селянам роздавали паї безкоштовно. Проте тим, хто працював на заводі, в освітній чи соціальній сферах, жодної гарантованої Конституцією і Земельним кодексом сотки не вділили. 25 років на мої численні звернення до сільського голови чула у відповідь тільки одне: «Землі катма». Жителі сусіднього села Новогорівка не витримали і вийшли на протест, після чого голова зняла з аукціону 136 гектарів. Значить, земля є! Але для людей, які живуть у селі й хочуть самі її обробляти, до речі, тим самим атовцям, яким законом передбачено, — нема.

Нині Зеленський збирається продавати мільйони гектарів земель сільгосппризначення, тоді як більша частина українського народу ділянок не має. Ми вимагаємо не продавати землю, тим паче іноземцям, а дати її безоплатно всім охочим безземельним українцям, хто зобов’язується її обробляти.

Пане Президенте, порушується моє та інших українців конституційне право. Як це так, що одним дають землю, іншим продають, а нам, селянам, дірка од бублика. Вимагаю справедливості — рівності в правах усіх громадян України!

Адже зрозуміло, що такі бідні люди, як я, не зможуть купити землю. Бо ті гроші, які назбирала за роки праці, пропали в «Ощадбанку», а за роки пенсії не змогла нічого зібрати, бо уряди дуже пенсіонерів «поважають», дають стільки, аби хіба що з голоду не померли.

Тож ще раз закликаю не продавати землю, а охороняти її. Мене дуже непокоїть, що нинішні можновладці продовжують розпродувати Україну. Все виставляють на торги — землю, заводи, фабрики, порти, вокзали тощо. Нема України в їхніх душах, нема...