• Візьміть до уваги

Не поширюйте дезінформації

Підготувала
Маргарита СИТНИК.

У сучасному світі кожна людина має право на власну думку і на її вільне висловлення, що з появою соцмереж стало робити дуже легко. Але це водночас і палиця на два кінці, адже інформація може бути неправдивою чи маніпулятивною і завдавати шкоди суспільству.

Тим часом мало хто знає, що за це передбачена адмінвідповідальність.

СКАЖІМО, жителька міста Яремче на Івано-Франківщині розмістила на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» публікацію, в якій ішлося, буцімто в Україні «американська вакцина від COVID-19 вбила п’ятьох людей». Написане виявилося відвертою маячнею з посиланням на заяву так званого «прессекретаря народної міліції ЛНР», котре жінка взяла на сайті таких собі «прихильників ренесансу України». За ці дії на неї було складено протокол за статтею 173-1 Кодексу про адміністративні правопорушення — поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. За цією статтею передбачена відповідальність: штраф від 170 до 255 грн або виправні роботи з відрахуванням 20% заробітної плати протягом одного місяця. На судовому засіданні жінка розкаялася, заявила, що поширила інформацію, не оцінивши її належно. Служителі Феміди поставилися до фейсбучної «пліткарки» лояльно і присудили штраф у розмірі 170 грн.

Таке ж покарання призначили й кільком іншим громадянам. Наприклад, жителька Богуславського району Київщини сповістила про громадянина, який «є членом сім’ї розносників коронавірусу». В суді вона визнала провину і розкаялася.

Однак штрафи присуджують не всім людям, які з різних причин поширюють чутки. Найчастіше суди закривають провадження, оскільки термін притягнення до відповідальності вже минув. Ось, приміром, жителю Херсона зійшло з рук розповсюдження неправдивої інформації, буцімто коронавірус поширюють співробітники поліції, а також лікарі під час проведення тестів. Крім того, юристи кажуть, що притягнути громадянина за поширення брехні в соцмережах досить складно. Для доведення провини потрібно, щоб публікація спричинила якісь негативні наслідки. Крім того, важливо зрозуміти, наскільки переконливо людина подає цю інформацію. Якщо допис оформлений у вигляді оцінного судження, роздумів тощо, а не безапеляційного твердження, то щось довести важко (так само, як і за позовом про захист честі та гідності).

При цьому громадська організація «СтопФейк» наголошує, що соцмережі та месенджери («Вайбер», «Телеграм» тощо), як потужне джерело інформації, повинні мати механізми для виявлення брехні та припинення її поширення — таку собі «внутрішню цензуру» для загального добра. Але насправді цим ретельно займаються тільки два ресурси, а решта зусиль майже не докладає.

Підсумовуючи, порадимо читачам насамперед дотримуватись інформаційної гігієни. Не слід квапитися поширювати те, що почули від сусідів/знайомих, які своєю чергою чули це з десятих-двадцятих вуст. Інформація може виявитися навмисне чи ненавмисне перекрученою, і ви ризикуєте перетворитися на «зіпсований телефон» із дитячої гри, що, як уже зазначалося, загрожує відповідальністю перед законом. Утім, перевіряти побачене-почуте варто не тільки і не стільки зі страху перед судом і штрафом, а загалом із позицій здорового глузду.