• Байка з підтекстом

Комарове весілля

Ольга ХАЛО.

м. Лубни

Полтавської області.

У лісі, де крута гора,

Дзвенить весілля в Комара,

Гуляють гості відбірні

Від Мошкари до Комашні.

— Оце любов! —

дзижчить Мушва. —

Як він над нею умліва!

Не зна, чи сісти, чи стоять,

Геть розум втратив,

— гомонять.

Гуло ж весілля навсібіч,

Затихло, як минула ніч.

Та вранці вже Комар сказав:

— Пробач, я іншу покохав,

Що біля нашого стола

В прозорій блузочці була.

Й за кілька тижнів між гілля

Весілля знов Комар гуля.

Тут незабаром серед дня

Гостей почулась пискотня:

— Що сталося?

Комар здурів!

До іншої вже полетів!

У млості, щедрий на слова,

Її серденьком назива!

Й під комарину знов дуду

Комар приводить молоду.

Недовго біля себе грів,

Бо скоро іншу він зустрів...

За нею ще... і ще була,

Аж доки старість підійшла,

Тепер минула благодать:

Нема кому й води подать.

* * *

Життя —

це не в весілля гра,

Тож обминайте Комара.