• Несвобода слова

Між Ліберією і Мавританією

Василь ПІДДУБНЯК.

У ЧИННОЇ влади — вовчі апетити. Якби могла, небо з’їла б, як у народі кажуть.

До неба владі ще далеченько, а от із тими, хто перешкоджає їй проводити свою недолугу «політику», ця влада розправляється, можна сказати, по-вовчи.

Кісткою у ненаситному горлі слуг вітчизняного Олімпу та їхніх прислужників стали і «Сільські вісті». А що тут дивного? Нічого!

Найстаріша українська газета — єдиний виразник дум і сподівань нашого працелюбного, багато-страждального, незнищенного селянства. А ці думи і сподівання здебільшого далекі від прикритих і неприкритих намірів влади.

Чого вартий намір нинішньої державної «еліти» та її поплічників у владі перетворити найбільше багатство народу — землю — на ходовий товар для доморощених і заїжджих магнатів?

«Сільські вісті» систематично і послідовно відстоюють інтереси не землепродавців, а законних землевласників.

Не подобається владі підтримка газетою тих політиків, для котрих Україна — не Росія, не Англія чи Бангладеш, а єдинокровна, прабатьківська земля.

А раз так — «на вихід!»

«На вихід» пішли «Робітнича газета», «Правда України», «Україна молода», всенародний журнал «Перець». Залишилося витиснути, вижити, викинути на вулицю останнє національне видання — «Сільські вісті». Про цей ганебний для всієї цивілізованої Європи факт ішлось у кореспонденції «На вимогу правовласника?» («Сільські вісті» за 12 травня ц. р.).

Не йметься віри, що ще чотири десятиліття тому в одному з найбільших у Європі спеціалізованих підприємств «Преса України» (тоді «Радянська Україна») разовий(!) наклад газетної продукції становив 12 мільйонів примірників!

Нині ж «Пресу України» окупували орендарі. І впору міняти стару вивіску державного видавництва Державного управління справами на нову, достовірнішу. Один із варіантів такої вивіски: «Колишня преса України».

А тим часом ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті», газета захисту інтересів селян України» продовжує вести затяжну, виснажливу, непросту боротьбу із владою і підвладними їй інституціями за справедливість.

Редакція направила до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2021 року по справі № 910/20371/20.

Керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Конституції України, представник ПП «Сільські вісті» Сергій Шлапак просить:

«1. Поновити ПП «Сільські вісті» строк на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2021 року по справі № 910/20371/20.

2. Прийняти Апеляційну скаргу ПП «Сільські вісті» до розгляду та відкрити апеляційне провадження.

3. Скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2021 року по справі № 910/20371/20 в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на користь ПП «Сільські вісті» 22 123,14 грн судового збору за подання апеляційної скарги».

Як, коли і на чию користь розгляне апеляційну скаргу Високий Суд — тільки йому і відомо. Та хай там як, у часи жахливого неврожаю — недороду Права на правду, «Сільські вісті» разом із відданими газеті читачами — українським селянством — відстоюватимуть і боронитимуть свої національні інтереси.

Ці інтереси — наша найдорожча спадщина!

Організація «Репортери без кордонів», що базується в Парижі і відома також за французьким скороченням RSF (Reporters sans frontières), дала нині Україні індекс свободи преси 32,52 бала — на 0,06 більше, ніж попереднього року (32,46); це зростання означає погіршення. Таким чином, за цим показником Україна перебуває нині між африканськими Ліберією і Мавританією («Радіо Свобода», 21.04.20 р.).