• Актуально

Страхувальника викликали?

Підготувала
Маргарита СИТНИК.

Півдню України до палючого сонця не звикати. Але останніми роками вже й весняні періоди перетворилися на справдешнє пекло. Торік, наприклад, у п’яти районах Одещини від посухи загинуло 70% посівів (див. публікацію «Вода в Степу — як у ступі?» у номері за 2 березня ц. р.).

Чи збирається все ж таки держава допомагати постраждалим господарствам і фермерам-одноосібникам? Чи знову стара знайома пісня: «розглянемо», «затвердимо», «зважимо на обставини»?

ЩЕ НА ПОЧАТКУ квітня уряд розширив обсяги держпідтримки агропромислового комплексу аж шістьма новими програмами. Серед них — програма страхування майбутнього врожаю, відшкодування втрат через цілковите пошкодження посівів унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, підтримка сільгоспвиробників, які господарюють на меліорованих землях.

Варто нагадати загальні умови реалізації всіх держпрограм.

Цього року, пояснюють у Мін­агрополітики, почала діяти нова норма Податкового кодексу, яка обмежує допомогу на одного отримувача. Її обсяг не має перевищувати 10 тисяч мінімальних зарплат станом на 1 січня відповідного року (2021-го — 60 млн грн). Загалом же на нові програми передбачено 500 млн грн. Але є тут одне суттєве «але».

Аби отримати держдопомогу, слід не мати фінансових проб­лем. На неї не можуть претендувати ті господарства, що перебувають у стані ліквідації чи проти яких порушені справи про банкрутство, а також ті, котрі мають піврічні борги перед бюджетом станом на перше число місяця, в якому ухвалюється рішення про надання допомоги.

В уряді пообіцяли: ніяких додаткових паперів для доведення відсутності заборгованості подавати не потрібно, відповідні служби самі братимуть цю інформацію у відповідних структурах. Усі програми держпідтримки працюють за так званим принципом пропорційності. Приміром, три компанії подали заявки на 300 тис. грн кожна, але дати можуть лише 100 тис. грн. Отож усі одержать по третині від бажаного.

Для того щоб запровадити програму агрострахування, потрібно, аби набув чинності відповідний закон. А він, цей закон, поки що перебуває у статусі проєкту, ухваленого в першому читанні 27 квітня ц. р. Тож з’явилася надія, що фермери, чиї посіви загинули внаслідок погодних умов, отримуватимуть державне відшкодування. Максимальна площа для одного господарства (незалежно від культур, які постраждали) становить 50 га. «Стеля» розміру виплати — 235 тис. грн.

У Мінагрополітики вважають, що показник до 100 га був би набагато доцільнішим, і чиновники це розуміють, проте фінансування, як завжди, не вистачає. Ну, з худого кабана хоч вишкварки…

Передбачається, що допомогу можна буде одержати навіть двічі на рік: якщо загинуть і ярі, і озимі.

Для аграріїв, котрі господарюють на меліорованих землях, передбачене відшкодування 25% вартості робіт із відновлення наявних чи будівництва нових внутрішньогосподарських зрошувальних систем, а також придбання і встановлення систем краплинного зрошення, закупівлі техніки, механізмів та обладнання зі списку, затвердженого МінАПК. У цьому переліку і відшкодування 50% витрат після спорудження та реконструкції насосних станцій, водозабірних та водорегулюючих споруд із басейнами-накопичувачами включно. При цьому двічі держава грошей не даватиме.

Якщо ж аграрій скористався частковою компенсацією вартості сільгосптехніки вітчизняного виробництва (скажімо, дощувальних машин), то взяти участь у вищезазначеній програмі для користувачів меліоративних земель не зможе.

Що ж до, власне, агрострахування, то цей механізм буде задіяний, очевидно, не скоро. Як повідомив секретар парламентського комітету з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський, скористатися ним аграрії зможуть аж наприкінці року, адже страховий агент виїжджатиме на поле лише після сходу посівів. Страхувальник попервах оцінить стан сходів, перевірить пакет документів, відтак укладе договір. Але це тільки в тому разі, якщо законопроєкт буде ухвалений у цілому і набуде чинності до кінця нинішньої сесії. А цього гарантувати ніхто не може.

Агрострахування, як і раніше, — добровільна справа кожного аграрія. Лише йому вирішувати, що важливіше — ризикувати чи все-таки убезпечитися від згубних наслідків.