• Від Афін-1896 до Токіо-2021

Бойкот за бойкотом

Микола МОТОРНИЙ.

Коли німецький спортсмен на прізвисько Альбатрос плив батерфляєм, здавалося, що доріжка для нього завузька.

На фото: у Сеулі українець Сергій Бубка, здійснивши стрибок із жердиною на 5,90 м, виборов свою єдину олімпійську медаль. Нагадаємо, що загалом він 10 разів ставав чемпіоном світу, здобув титул чемпіона Європи, був володарем Кубка Європи, Кубка світу і 35 разів встановлював рекорди планети.

Через чотири роки Радянський Союз помстився США за бойкот московської Олімпіади-1980. Вище партійне керівництво СРСР заборонило спортсменам їхати до Лос-Анджелеса. Офіційне пояснення: нема гарантій безпеки для радянської делегації.

ОБРАНИЙ 1980 року саме в Москві президент МОК Хуан Антоніо Самаранч у своїх мемуарах писав про зустріч із членом політбюро ЦК КПРС Гейдаром Алієвим. В грудні 1982-го цей партійний чиновник запевняв: «Ми готуємося до Ігор в Лос-Анджелесі. Ми ніколи не опустимося до рівня Картера». До 1984 року в країні переможного соціалізму змінилися двоє генсеків…

До бойкоту приєдналися 14 країн соціалістичного табору, а також Іран та Лівія. Румунські спортсмени виступали під прапором МОК. А от Китай уперше після 32-річної перерви взяв участь у Іграх.

Олімпіада стала другою за рахунком, яку приймало Місто ангелів, — перша тут відбулася наприкінці Великої депресії 1932-го. Завдяки радянському бойкоту домашні Ігри-1984 для збірної США вдалися на славу. У медальному заліку їм не було рівних: у скарбничці — 174 нагороди (83 золоті, 61 срібна і 30 бронзових). На 121 нагороду менше у збірної Румунії, яка опинилася на другій позиції.

Лос-Анджелес став першим містом, якому вдалося заробити на проведенні змагань. Виручка становила майже 200 мільйонів доларів — значною мірою від проданих прав на телетрансляції. Арени в місті вже існували, а новий басейн і велотрек організатори спорудили на кошти приватних інвесторів. Американці взагалі ніколи не використовували для проведення Ігор кошти платників податків.

На Іграх-1984 дебютувала художня гімнастика. За відсутності головних претенденток на медалі — збірних Болгарії та СРСР — чемпіонкою стала маловідома спортсменка з Канади Лорі Фанг. Карл Льюїс у Лос-Анджелесі зміг повторити успіх свого співвітчизника Джессі Оуенса і завоював 4 олімпійські «золота». Йому підкорилися 100-метрівка, 200 метрів, естафета 4х100м і стрибки в довжину. На наступних трьох Олімпіадах він додав до своєї колекції ще п’ять нагород найвищого ґатунку.

Дві золоті медалі на своїй дебютній Олімпіаді в Лос-Анджелесі завоював німецький плавець Міхаель Гросс. Він представляв Західну Німеччину, де спортивна фармакологія не досягнула таких загрозливих масштабів, як у східній частині. 20-річний плавець був найшвидшим на дистанціях 200 м вільним стилем та 100 м батерфляєм. За розмах рук 213 сантиметрів він отримав прізвисько Альбатрос. У боксі дев’ять із 12 вагових категорій безапеляційно підкорилися американцям. А ось майбутній «професіонал» Евандер Холліфелд не зміг піднятися далі третьої сходинки п’єдесталу. Бронзова нагорода так і залишилася єдиною в колекції одвічного візаві Майка Тайсона.

Звичайно, для багатьох радянських спортсменів відсутність на Олімпійських іграх стала великим розчаруванням. Явним претендентом на олімпійське «золото» був українець Сергій Бубка. За рік до бойкоту 19-річний стрибун із жердиною виграв перший за історію легкої атлетики чемпіонат світу в Гельсінкі, а взимку 1984-го в Братиславі встановив свій перший світовий рекорд — 5 м 85 см. Юрій Сєдих, вихованець київської школи метання молота, міг би вибороти третє олімпійське «золото». Через два роки, 1986-го, атлет встановить свій черговий світовий рекорд, який залишається актуальним донині.

Встановити «вічний» рекорд олімпійських перемог у Лос-Анджелесі міг кубинський боксер-легенда Теофіліо Стівенсон. За плечима у нього вже було три «золота» з Мюнхена, Монреаля і Москви. І Стівенсон міг взяти четверте. Але через те що Куба підтримала бойкот, його мрія не збулася.

1988 року літню Олімпіаду з 17 вересня по 2 жовтня приймав південнокорейський Сеул. Приїхало понад дев’ять тисяч атлетів зі 160 країн, щоб розіграти 237 комплектів медалей. Незважаючи на те що скандал попередніх Олімпіад у Лос-Анджелесі і Москві залишився позаду, відгомін того періоду докотився і до Південної Кореї. Північна сусідка відмовилася відправляти своїх атлетів до Сеула, бо МОК відхилив пропозицію Кім Ір Сена про перенесення частини змагань на територію КНДР із метою продемонструвати єдність Корейського півострова. Куба, Нікарагуа, Ефіопія і ще кілька держав підтримали бойкот Пхеньяна.

Програма літніх Ігор у Південній Кореї була знову розширена. У ній з’явилися великий і настільний теніс, велоспринт, біг на 10 тисяч метрів для жінок і ще 11 дисциплін.

Не обійшлося на сеульських Іграх і без гучного скандалу. Зірка світової величини спринтер із Канади Бен Джонсон блискуче переграв конкурентів із бігу на стометрівці. Але після допінгового контролю канадцеві довелося повернути медаль. Позбавлені золотих нагород із цієї ж причини були і болгарські штангісти Ангел Генчев і Митко Граблі, а також штангіст із Угорщини Калман Ченгері.

Тріумфатором сеульської Олімпіади стала збірна Радянського Союзу, яка перемогла в загальнокомандному медальному заліку. Загалом вона повезла додому 55 золотих, 31 срібну і 46 бронзових нагород. Наші футболісти змогли завоювати «золото» після 32-річної, а баскетболісти — після 16-річної перерви.

Найближчим суперником радянської команди була збірна НДР. На її рахунку 37 золотих, 35 срібних і 30 бронзових медалей. Трійку лідерів замикала американська збірна. Сенсацією Сеула став виступ господарів Ігор. Корейська збірна змогла завоювати 12 медалей найвищого ґатунку, що дало змогу їй зайняти четверту сходинку в загальнокомандному заліку.

Успішно виступили на Олімпіаді-1988 українські спортсмени, які змагалися з 21 виду спорту і вибороли 63 медалі. Зокрема, олімпійськими чемпіонами стали: легкоатлети Сергій Бубка (стрибки з жердиною), Геннадій Авдєєнко (стрибки у висоту), Марія Пінігіна, Людмила Джигалова, Ольга Бризгіна, Віктор Бризгін (біг); Сергій Бєлоглазов (вільна боротьба), Олександр Білостінний, Олександр Волков, Валерій Гоборов (баскетбол), Олександр Кириченко (велоспорт), Дмитро Монаков (стрільба), Ольга Стражева (спортивна гімнастика), Ольга Шкурнова (волейбол), Олександр Тучкін (гандбол).

Володарями золотих медалей також стали українські футболісти у складі збірної СРСР: Олексій Чередник, Олексій Михайличенко, Ігор Добровольський, Володимир Лютий, Володимир Татарчук, Євген Яровенко, Вадим Тищенко. Головним тренером команди був виходець з України Анатолій Бишовець.