З особливим підходом до кожного

Василь ПРОХОРОВИЧ.

Запорізька область.

Фото автора.

У БІЛЬМАЦЬКІЙ районній філії Запорізького обласного центру зайнятості працює злагоджений дружний колектив. Люди тут підібрались сумлінні, трудяться по багато років, добре знають свою справу. Доброзичливо зустрічають громадян, уважно вислуховують, приймають документи і реєструють їх, допомагають підшукати роботу, а коли нема підходящих вакансій, то підтримують постійний зв’язок із безробітними, роблять усе, щоб вони працевлаштувалися.

Дуже добре директорка філії Світлана Іванівна Боркун відгукується про начальника відділу активної підтримки безробітних Володимира Петровича Лося.

— Подобається мені Володимир Петрович тим, що активний, толерантний, вміє і любить спілкуватися з людьми, ввічливий, совісний, — каже жінка. — У роботі застосовує нові методи. Володимир Петрович завжди знайде і для кожного колеги добре слово, що піднімає настрій на весь робочий день.

Я попросив Володимира Лося розповісти про його обов’язки.

— Понад десять років працюю в центрі зайнятості, вже добре опанував роботу з відвідувачами, — почав розмову начальник відділу. — До кожного потрібні свої підхід і підтримка. Надаю їм профінформаційні та профконсультаційні послуги, а також із професійного навчання, профорієнтації. Стає радісно на душі, коли колишній відвідувач знаходить місце, має постійний заробіток.

Володимир Петрович — людина цікава, охоча до спілкування. Повідав, що народивсь і виріс у селищі Більмак. Ще зі школи його тягнуло до техніки, а тому спершу закінчив Оріхівський сільгосптехнікум, де опанував спеціальність техніка-механіка, затим заочно навчавсь у Таврійській агротехнічній академії на інженера. Майже чверть століття пропрацював у місцевому профтехучилищі, де разом із колегами займався підготовкою робітників механізаторських спеціальностей.

— То були прекрасні часи, — поринає згадкою в минуле Володимир Петрович. — І тепер часто зустрічаю своїх випускників, які працюють механізаторами у сільгосппідприємствах району. Вони дякують мені за добру науку, досвід, який свого часу передав їм.

За роки роботи в профтехучилищі Володимир Петрович був майстром, викладачем, заступником директора, певний час виконував обов’язки директора. Непросто було чоловікові полишити колектив, якому віддав чимало років. До речі, педагогічні навички дуже згодилися на нинішньому місці роботи.

Володимир Петрович разом із дружиною виховав двох доньок, вони вже мають власні родини. Одна з них — заступник комиш-зорянського селищного голови, друга — директор комунальної установи селищної ради, надає соціальні послуги жителям громади. Та найбільша радість чоловіка — це онук і онучка.