• У Верховній Раді

Мільярди — в ручному режимі

Марина Тішкова.

Нема, видно, актуальнішої в ХХІ столітті, та ще й в Україні теми, як антисемітизм. Але що поробиш — які депутати, такі й законопроєкти. Загалом за два дні розглянуто два з половиною десятки законів та постанов, ухвалено п’ять законів.

ОТЖЕ, порядок денний пленарного четверга «сяйнув» творінням групи депутатів під проводом одіозного «слуги» М. Бужанського — законопроєктом «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні». Доповідаючи документ, останній зазначив, що весь світ бореться з цим явищем, і наша держава теж повинна, але як, коли у законодавстві нашому нема й поняття такого. Треба прийняти визначення, затверджене Європарламентом. Приурочене все це до 80-ї річниці трагедії Бабиного Яру (в якому нині реалізується суперечливий проєкт І. Хржановського на російські гроші, про що наша газета писала неодноразово). Законопроєкт цей у підсумку було прийнято в першому читанні, утрималися фракції «ЄС» та «Голосу». Найімовірніше, у другому він теж благословиться. На диво багатьом депутатам і громадськості загалом.

Насамперед — маленька ремарка: хоча нацисти й проголосили євреїв ледь не головним своїм ворогом, інших «не арійців» вони ненавиділи так само. Бабин Яр став братською могилою, де загинули роми (до речі, першими там почали розстрілювати їх), радянські військовополонені, члени українського антигітлерівського підпілля (знакове ім’я — поетеса Олена Теліга), пацієнти психлікарень, яких теж вважали «непотрібними». Нащо мірятися кількістю жертв і вибирати групу, яка буцімто більше гідна пошанування, ніж інші, адже «коричнева чума» була людиноненависницькою загалом? І це всі притомні люди в Україні розуміють, однаково засуджуючи злочини нацистів. А стосовно боротьби із сучасним антисемітизмом, то один із депутатів слушно зауважив, що дуже відома міжнародна організація Pew Research Center визначає, що сьогодні в Україні найнижчий рівень цього явища серед європейських країн.

На додаток розглянули ще один законопроєкт того ж авторства — «щодо запобігання героїзації військових злочинців та легалізації нацизму». М. Бужанський та його «ідейні товариші» вирішили, що й таке в нас відбувається… Це при тому, що ще 2015 року на законодавчому рівні засуджено нацистський (і комуністичний, який так само був людиножерським) режим. Та цей фактично готовий сюжет для російських новин було відхилено. Як доречно підкреслив колишній директор Українського інституту національної пам’яті В. В’ятрович, коментуючи обидва проєкти, «в Україні давно діє 161-ша стаття Кримінального кодексу, яка передбачає 8 років позбавлення волі за розпалювання міжнаціональної ворожнечі і таким чином захищає українців, євреїв, людей будь-якої національності і будь-якого віросповідання. Парламент має вирішувати реальні, а не вигадані проблеми, тим паче не проблеми, вигадані російською пропагандою».

Утім, не антисемітизмом єдиним. Ухвалено президентський закон щодо так званої податкової амністії. Змінами до статті 16-ї Закону «Про валюту і валютні операції» передбачається добровільне подання громадянами у період з 1 липня цього року до 1 липня наступного «нульової декларації» (звітування державі про свої активи, із яких не було сплачено податки). Плата за «життя з чистого аркуша» така: 5% з активів, розміщених на рахунках українських банків, 9% — із закордонних, 2,5% вартості держоблігацій, придбаних у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року. Вважається, що таким чином буде детінізована економіка. Що ж, побачимо.

А ось ухвалений закон стосовно вдосконалення системи оскарження публічних закупівель — із «секретом». Начебто все прогресивно і гарно. При цьому, згідно з ухваленою поправкою, закупівля робіт (та супровідних цим роботам послуг) для будівництва Великої кільцевої дороги навколо Києва та закупівлі до Дня Конституції та 30-річчя Незалежності України виведено з системи «Prozorro». А це — розподіл, за деякими даними, мільярдів гривень у ручному режимі… Схоже, таки мають рацію скептики щодо «крадівництва».