• Унікальні пам’ятки України

Легенди й дійсність Аккерманської фортеці

Підготувала
Олеся КОСТЕНКО.

На скелястому березі Дністровського лиману велично й неприступно височіють мури Білгород-Дністровської фортеці.

МІЦНА зовнішня стіна простягається майже на два кілометри, її висота — до семи, а товщина — до п’яти метрів. Над стіною 26 башт, переважна більшість із яких бойові. Розташовану на дев’яти гектарах фортецю оперізує глибокий і широкий рів. У разі наближення ворога через спеціальні заслінки його можна було швидко заповнити водою з лиману.

Білгород-Дністровська, або Аккерманська, фортеця була одним із найбільших і найпотужніших фортифікаційних укріплень XIII-XV століть на українській землі.

У VI столітті до н. е. на цьому місці існувало грецьке місто Тіра, залишки будівель якого відшукали сучасні археологи. Часті напади завойовників знищили це давнє місто, але життя тут не припинялося. Нові поселення були необхідні для контролю торгівлі слов’ян з європейцями. Адже саме у цих місцях був прокладений основний торговий шлях зі Східної Європи в Західну. У Х столітті, за часів Київської Русі, тут панували слов’яни, які назвали своє місто Білгородом.

Затим під час нашестя монголо-татарів у Причорномор’я прийшли генуезці. Вони й заклали фундамент фортеці. Більше зробити нічого не встигли — їх витіснили молдовани, які продовжили будівництво укріплення. На зміну їм настала тривала османська доба. Ставши турецьким володінням, фортеця, будівництво якої не припинялося, отримала назву Аккерман — «білий камінь». Матеріалом для будівництва, що тривало близько 200 років, послужив місцевий вапняк. Назва збереглася до наших днів.

Аккерманська фортеця неодноразово перебувала в облозі, зазнавала нападів козацьких і російських військ. У XIX столітті між Росією та Туреччиною був підписаний Бухарестський мир, і Аккерман, як і решта територій півдня Бессарабії, перейшов до Російської імперії.

Нині Аккерманська, або Білгород-Дністровська, фортеця є історико-архітектурним пам’ятником Середньовіччя в Україні. Ця фортифікаційна споруда, яка давно переступила віковий рубіж 600 років, прекрасно збереглася. Можна прогулятися її дворами, яких чотири: цивільний, гарнізонний, карантинний і двір цитаделі. Цитадель (або Генуезький замок) — найдавніша і найбільш укріплена частина, збудована наприкінці XIII століття. Тут розміщувалися військові штаби, жив комендант, сюди переміщалися жителі під час облоги.

Як і кожна давня споруда, фортеця має багато легенд. Одна з них розповідає про волелюбну дівчину, котра змогла вирватися з башти-темниці. Є тут і башта Овідія, названа на честь римського поета, який, за легендою, перебуваючи у засланні, нібито подорожував Придністров’ям і навіть написав тут «Скорботні елегії». Не так давно у підземеллі башти-сховища було знайдено запаси проса, що зберігалося, за визначенням науковців, 250-300 років. Просо посіяли — половина насіння зійшла.

Так легенди давньої фортеці переплітаються з дійсністю...