• Неоголошена війна

Гірко й сумно

Михайло ВЕДМІДЬ.

У ВІВТОРОК, 24 серпня, коли вся країна відзначала 30-річчя своєї незалежності, на Донбасі загинув ще один її захисник — старший сержант В’ячеслав Пітько. Про це із сумом повідомили в Оперативно-тактичному угрупованні «Схід»… Такими ж сумом і болем супроводжувалася трагічна інформація від цього ж угруповання й напередодні, 23 серпня. Сповіщалося про загибель молодшого сержанта Олександра Аксьонова…

А розпочалася ця серія трагічних щоденних і непоправних утрат із загибелі у неділю, 22 серпня, лейтенанта Юрія Михайлова… Причому у всіх трьох повідомленнях, наче під копірку, зазначається, що герої-захисники загинули «під час несення служби на взводному опорному пункті від ворожої кулі».

Що це? «Привіт» від російських окупантів? Їхнє «вітання» з Днем Незалежності? Вочевидь, у всіх випадках «працювали» ворожі снайпери. Проте офіційно про це не повідомляють. Чому?

Так, командувачів в армії поміняли. Та від цього гинути українські воїни не перестали. Як же боляче…