• Ніколи знову

Свідки Голодомору — ще серед нас

Олена БЕГМА.

Команда науковців Національного музею Голодомору-геноциду розпочинає нову масштабну експедицію Україною.

МЕТА проєкту «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» — записати і задокументувати свідчення останніх, які ще серед нас, очевидців Великого голоду 1932-1933 років. А також узяти інтерв’ю в місцевих краєзнавців про маловідомі факти буття замучених голодом українських хліборобів, відшукати нові експонати й зафіксувати місця масових поховань жертв геноциду… Для цього музейники відвідають 10 областей України: Херсонську, Миколаївську, Полтавську, Харківську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Вінницьку, Хмельницьку. Проєкт утілюється за підтримки Українського культурного фонду.

На основі записаних інтерв’ю, ґрунтуючись на добутому в кожній області новому матеріалі, буде створено десять відеоісторій. Також усі свідчення оцифрують та зберігатимуть в електронному архіві музею, де вже є чимало історій очевидців тих лихих часів.

До речі, торік гурт музейних науковців спільно з представниками суспільно-культурного волонтерського мультимедійного проєкту Ukraїner відвідав дев’ять областей України. Протягом місяця вони побували в 64 населених пунктах із 33 районів, де записали свідчення 120 самовидців голодного мору, поспілкувались із 50 краєзнавцями та зафіксували 66 місць масового поховання жертв геноциду. Під час експедиції люди передавали до музею унікальні речі, які доповнюють їхні родинні історії про Великий голод.

Музей Голодомору — це головний у світі центр дослідження та висвітлення теми геноциду нашої нації. Його створено для увічнення пам’яті мільйонів співвітчизників, працьовитих і волелюбних селян-хліборобів, які загинули через штучно створений у 1932-33 роках керівництвом СРСР голод, що став інструментом нищення українського народу.

Однак досі залишається недобудованою друга черга Національного музею Голодомору-геноциду в Києві на схилах Дніпра, яка почала реалізовуватися 2017 року. Перша черга меморіалу була спроєктована та побудована ще 13 років тому, 2008-го, але фактично музей запрацював у серпні 2009-го. Проблема побудови другої черги меморіального комплексу являє собою символічний докір можновладцям, які ось уже котрий рік тільки обіцяють, але не можуть знайти кошти на таку, без перебільшення, святу справу. Торік, під час ушанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, Президент Володимир Зеленський доручив Кабінету Міністрів нарешті знайти можливість дофінансування проєкту комплексу Національного музею Голодомору-геноциду. Водночас і пообіцяв: «До вшанування 90-х роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років друга черга Національного музею-меморіалу жертв Голодомору буде добудована і постане на схилах Дніпра у Києві у повному обсязі». Доживемо до 2022-го — побачимо.

Час віддаляє нас від тих трагічних років. Живих свідків залишається дедалі менше. Їхні спогади є неоціненним надбанням усної історії. Музейники закликають поділитися контактами тих, хто пережив Голодомор, або їхніх родичів. Сьогодні всі ми відповідальні за збереження і передання цієї пам’яті наступним поколінням, за донесення правдивої інформації про нашу історію.