• Добре діло

Приїздіть і роздивляйтесь

Олександр
ВИНОГРАДІВСЬКИЙ.

Одеська область.

Фото рulsodes.od.ua

Можливо, кому випаде їхати шляхом Балта — Одеса, то зверніть увагу на незвичайну автобусну зупинку. Подивитесь — і аж на душі посвітлішає: ще не вмерли наші традиції, не задушена пам’ять про самобутню народну творчість.

ЯК РОЗПОВІДАЄ староста округу №6 Балтської ОТГ Микола Мороз, місце очікування громадського транспорту оформив місцевий художник Олександр Маринчук на кошти фермера Віталія Радзилевича. Ось так із непривабливої споруди радянських часів виник яскравий куточок України! Перед нами образ працелюбної, доброзичливої, самобутньої нації. Як писала Ліна Костенко, цю націю віками витісняли з життя, а вона, на диво, ще є, її історія триває і має шанси на майбуття.

Свою оцінку гольмівському розпису на інформаційному сайті «Пульс Одещини» дав голова правління Одеської обласної організації «Національна спілка краєзнавців України» доктор історичних наук, декан факультету історії та філософії Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова В’ячеслав Кушнір: «Такі оформлення зупинок та криниць на півночі Одещини не тільки не поодинокі, вони, що тішить, набувають більших масштабів, їх кількість зростає. Мені доводилось писати про такі об’єкти біля сіл Борсуки, Лисогірка, на шляху від Кодими до Балти, про розписи житлових і допоміжних споруд на Балтщині й Кодимщині. Вони виконані в різних стилях і сюжетах переважно символічного характеру.

Сюжет гольмівського розпису — господарсько-побутовий на тлі історичного контексту. Відображено епізоди сільського життя принаймні ХІХ століття. Традиційне вбрання, селянське подвір’я характерні для цієї місцевості. Хтось побачить чумака з волами і згадає, що через село проходив чумацький шлях, хтось замислиться над тим, якою багатою є історія села, як і цього краю. Вочевидь, ми стаємо свідками відродження не тільки української традиції настінного розпису, який дивував світ зразками хатніх настінних шедеврів другої половини ХІХ — початку ХХ століття, а й відродження сюжетних картин просвітницького та виховного характеру. Такі розписи існували у нашому краї на початку ХХ століття, вони відображали світоглядні уявлення, ментальність українців. Хочеться, аби настінний розпис, як один із маркерів національної культури, розвивався, відігравав важливу роль в укріпленні української ідентичності».

А що ще сказати? Приїздіть і роздивляйтесь!