• Аграрний досвід

Кавуни з Нижньої Бадови

Віктор Зеленюк.

Вінницька область.

Фото автора.

Так незвично називається урочище в Митках Барської громади, де орендує землю місцевий підприємець Анатолій Захарчук. Він багато років успішно займається вирощуванням зернових і технічних культур, а от кавуни посіяв уперше.

УТІМ, це колишня територія колгоспної садово-городньої бригади, де збирали гарні врожаї огірків, помідорів, кабачків, моркви, капусти, цибулі. Кавуни, кажуть, там теж родили, але то було років п’ятдесят тому і все забулося…

— Разом із Володимиром Гальчинським (на фото) із Шипинок вирішили провести своєрідний експеримент із відродження городньої галузі, — розповідає Анатолій Антонович. — Усе трудове життя Володимира Миколайовича пов’язане з Копайгородом, Кошаринцями і Шипинками, де працював водієм, завідував тваринницькими фермами, а вільний од роботи час присвячував захопленню — вирощуванню кавунів.

Під смугасту ягоду Анатолій Захарчук відвів майже гектар поля. Сприятливі погодні умови та добрий догляд за насадженнями порадували неочікувано високим результатом: вродило так щедро, що не мали де збувати стиглу продукцію. Плантація була буквально встелена дозрілими габаритними кавунами, окремі з яких важили по пуду і більше. А по периметру поля красувалися жовтобокі дині…

— Кавуни — це все ручна праця, від сівби і до збирання, а людей, певна річ, у нас мало, — продовжує Анатолій Захарчук. — З першим етапом робіт ми якось впорались, а от із реалізацією «запарилися» не з власної вини. Цього року кавунове поліття. Був період, коли продавали їх оптом з поля по гривні — гривні п’ятдесят, а ще чимало роздавали. Куди їхав у справах, туди віз солодкі, смачні та корисні гостинці. Доставили нещодавно на зернотік три тонни кавунів, то хто хоче з односельців, той дешево там купує…

Не знаю, ще не визначився, чи буду наступного року займатися кавунами, бо це не мій бізнес: у мене поле, зерно, техніка, а тут зовсім інша специфіка роботи. Фізичне навантаження велике, а віддача — не завжди така, як нині. Та все ж я своїм прикладом довів, що і в наших краях можна вирощувати не гірші, аніж у херсонських степах, кавуни. На моє переконання, це заняття для однієї невеликої родини, яка має землю, робочі руки, технічні можливості й не обтяжена іншими виробничими справами. Так що початок зроблено, нехай ідуть послідовники нашим із Володимиром Гальчинським відновленим шляхом.