• Від Шамоні-1924 до Пекіна-2022

Не в Німеччині, а в Олімпії!

Микола МОТОРНИЙ.

Нагородження призерок жіночих змагань із фігурного катання. На найвищій сходинці переможниця трьох Олімпіад поспіль норвежка Соня Гені.

Четверті зимові Олімпійські ігри відбувались у баварських ярмаркових містечках Гарміш і Партенкірхен (Німеччина) з шостого по 16-те лютого 1936 року.

НЕЗАДОВГО до початку зимової Олімпіади-1936 світова спортивна громадськість зажадала перенести її з країни з фашистським режимом у спокійніше місце, але МОК був непохитний. Натомість частина спортсменів, серед яких були і олімпійські чемпіони Лейк-Плесіда французи П’єр Брюне та Андре Жолі-Брюне, а також американець Джон Ши, відмовилися від участі в змаганнях.

За підготовкою до проведення Олімпіади стежив особисто рейхсканцлер Адольф Гітлер. У містах, де вона відбувалась, біля місць загального користування можна було побачити таблички з написами «Собакам і євреям вхід заборонено!». Президент МОК Анрі де Бає-Латур поставив вимогу: прибрати таблички. У відповідь Гітлер запитав: «Пане президенте, коли вас запрошують у гості, ви ж не вчите господарів, як дивитися за будинком, чи не так?». Однак Латур заявив: «Вибачте, канцлер, але коли прапор із п’ятьма кільцями вивішується на стадіоні — це вже не Німеччина. Це Олімпія, і ми в ній господарі!». Таблички прибрали.

У спортивному плані Ігри в Гарміші — Партенкірхені мали дуже великий уплив на розвиток олімпійського руху загалом. Так, на церемонії відкриття Олімпіади-1936 уперше урочисто запалили олімпійський вогонь, а на церемонії закриття — загасили. Цієї традиції дотримуються і сьогодні. Ідея естафети олімпійського вогню також народилася в Німеччині.

Зібралися спортсмени з 28 країн світу. Вперше на зимових Іграх виступали австралійці, греки, іспанці, болгари, турки і спортсмени з Ліхтенштейну. Крім звичних стрибків із трампліна, індивідуальних лижних гонок і двоборства, фігурного катання, ковзанярського спорту, хокею та бобслею, до олімпійської програми були внесені лижна естафета і змагання з гірськолижної комбінації «швидкісний спуск плюс слалом», де змагалися не тільки чоловіки, а й жінки.

Запровадження на Іграх-1936 нових видів не обійшлося без скандалів. Адже МОК заборонив брати участь у цих змаганнях інструкторам із лижного спорту, бо, на думку олімпійських керівників, вони є професіоналами, а не любителями. А змагатися на Олімпійських іграх мають право тільки спортсмени-любителі. Таке рішення МОК викликало бурю обурення серед спортсменів зі Швейцарії та Австрії, більшість яких якраз були інструкторами. У підсумку ці країни на знак протесту просто відмовилися від участі в усіх гірськолижних дисциплінах, чому дуже зраділи суперники. І все-таки частина австрійців залишилася і виступала в складі збірної Німеччини. Демаршем головних фаворитів скористалися господарі, які виграли «золото» та «срібло» як у чоловічих, так і в жіночих змаганнях.

Також було заявлено два демонстраційні види спорту: прообраз сучасного біатлону — змагання військових патрулів, а також з айсштоку. Айсшток — це такий собі баварський різновид керлінгу (запуск відшліфованих кам’яних брил льодовим майданчиком у відповідну зону, з якої ще й треба виштовхнути брили суперників). У командному змаганні перемогла Австрія. Ще раз айсшток був у програмі Ігор-1964 в австрійському Інсбруку.

«Королевою» четвертої зимової Олімпіади стала Лайла Шоу-Нільсен. До Ігор 16-річна норвежка була відома своїми перемогами в ковзанярському спорті. 1936 року їй належали світові рекорди на дистанціях 500, 1000, 1500, 3000 і 5000 метрів. Тоді жінки-ковзанярки на Олімпіадах іще не виступали, і Лайла Шоу-Нільсен вирішила спробувати свої сили в гірськолижному спорті. І не дарма! Норвежка завоювала «бронзу» в слаломі.

«Королем» Ігор в Гарміші —— Партенкірхені став іще один представник Норвегії Біргер Рууд. Він уже вигравав олімпійське «золото» у стрибках із трампліна на Олімпіаді-1932. 1936-го йому вдалося повторити свій успіх, а до того ж він виграв змагання зі швидкісного спуску. За неперевершені спортивні досягнення ім’я Біргера Рууда занесли до Книги рекордів Гіннесса.

Сенсаційно завершився хокейний турнір. Збірна Великобританії перемогла команду Канади і виграла свою єдину золоту медаль. Саме на Іграх-1936 завершували свою кар’єру дві світові зірки. Так, фігурист Івар Баллангруд (Норвегія) виграв чергове олімпійське «золото», а всього на його рахунку три золоті та одна срібна медалі. Після здобуття третього олімпійського чемпіонського титулу з фігурного катання серед жінок Соня Гені (Норвегія) перейшла в професіонали і продовжила кар’єру в кіно.

Медалі виграли представники 11 країн. У неофіційному медальному заліку з великим відривом перемогли норвежці, які, зокрема, вибороли золоті медалі в усіх дисциплінах ковзанярського спорту, стрибків із трампліна та лижного двоборства. Другими стали німці, треті — шведи.

Зимові ігри в Гарміші — Партенкірхені мали величезний успіх. Під час олімпійських змагань подивитися на виступи найсильніших спортсменів світу прийшли пів мільйона глядачів. Це майже удвічі перевищує відвідуваність минулих зимових Олімпіад разом узятих. Фахівці пояснювали таку популярність змагань у публіки вигідним географічним положенням місця проведення першості (підтримати своїх співвітчизників приїхали шанувальники зимових видів спорту зі Швейцарії, Австрії та Італії) і дуже гарною зимовою олімпійською погодою.

На четвертих зимових Олімпійських іграх вихідці з України виступали за збірну Польщі. Адам Ковальський (народився в Івано-Франківську), Казимир Соколовський (у Львові), Едмунд Зелінський (у Києві), Роман Ступницький і Владислав Лемішко (м. Львів) у складі хокейної команди посіли дев’яте місце. Студент юридичного факультету Чернівецького університету і водночас вихованець українського спортивного клубу «Довбуш», який діяв у Чернівцях в 1920-1940 роках, Роман Турушанко був учасником турніру з фігурного катання Олімпіади-1936 у складі збірної Румунії. Він став першим українцем, що брав участь в олімпійських змаганнях із цього виду спорту.