• Сторінки історії

Помста за штучний голод

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото Ярослава Волерта
(архів Служби безпеки України).

В архіві Чернігівського СБУ зберігається карна справа, яка вирізняється серед інших. Вона стосується вбивств 1932 року двох голів сільської ради села Шестовиця: активного комуніста і борця з «куркулями» Івана Куцого і його попередника Єгора Холія.

СЛІДСТВО доводить, що ці вбивства — справа рук місцевих «бандитів», хоча мотивів злочину чомусь не наведено. Стаття обвинувачення, яку інкримінувало слідство державного політичного управління, була досить серйозною, хоча й доволі популярною на той час — 54-8 КК УРСР (тероризм проти радянських державних службовців). Фігурантами у справі про вбивство Івана Куцого були мешканці Шестовиці: Андрій Витун, Микита Приходько, Федот Коптель, Іван Мекшун, Андрій Лаврененко, Гаврило Підгайний і Савелій Тульчинський. Співучасниками справи проходили ще п’ять місцевих селян.

Місяцем раніше, 14-го травня того ж року, був убитий попередник Івана Куцого — Єгор Холій.

На момент убивства уродженцю Шестовиці, сину батрака, голові сільради Івану Куцому виповнилося 34 роки. Він був активним прихильником і поборником російсько-більшовицької влади, яка ненавиділа заможних селян, охрестила їх куркулями, відібрала майно, репресувала або ж загнала в колгоспи. У Шестовиці, згідно з офіційною статистикою, червоні впродовж 1930-1937 років репресували трьох одноосібників: Лавра Мекшуна, Федора Рибалка та Антона Якугу. Їх реабілітували аж 1989 року. Скільки ж знищили «панів» неофіційно, ніхто вже не скаже.

Упродовж п’яти-шести років (до травня 1932-го) Іван Куций працював головою Шестовицької сільради. У цьому ж році його висунули на посаду помічника директора Попільнянської МТС (Київська область). Як відомо, саме 1932 рік є початком масової експропріації хліба в українського селянства. У Шестовиці люди чинили опір колективізації. Через це село потрапило на так звану «чорну дошку», які були універсальною зброєю, спрямованою проти всіх мешканців села. Це й стало мотивом для помсти колишньому голові сільради, активному червоному колаборанту.

Як же було ліквідовано партійного діяча та хто за цим стояв? Відповідь на це запитання, спираючись на архівну справу, свого часу опублікував чернігівський історик і краєзнавець Ярослав Волерт.

Того червневого дня Іван Куций разом із дружиною пароплавом повернувся з Києва, де отримав призначення на роботу в МТС. Подружжя близько восьмої години вечора вирушило пішки до Шестовиці. Тоді на Десні була велика повінь, тому довелося йти в обхід ярами, тож підійшли вони до своєї вулички вже затемно. Додому подалися городами. Біля свого перелазу подружжя посварилося, дружина заспішила до хати, до якої було 150 кроків. Ще не дійшовши до свого порога, вона почула один за одним чотири постріли з нагана, а потім іще два — з обріза. Жінка побігла до перелазу, але там нікого не було. Вибігши на вулицю, зустріла комсомольців і розповіла їм про те, що сталося. Ті обшукали подвір’я, город, але так нікого й нічого не знайшли. Сусід, 13-річний племінник Івана Куцого, розказав, що чув, як дядько кричав: «Куди ви стріляєте?!».

Вранці наступного дня учень місцевої школи Олексій Число ловив рибу в озері. Він і помітив недалеко від берега якийсь чорний предмет. Це було тіло Івана Куцого.

Співробітники Чернігівського РВ ДПУ і 50-го дивізіону міліції оглянули місце злочину. Позаду хати Куцого, неподалік клуні сусіда Терентія Мєха, у картоплинні виявили слід босої ноги, кров і кашкет Куцого. Сліди крові були й на тину поряд садиб Івана Сазона й Сави Мєха. Знайшли розірвану записку, де йшлося про боротьбу комсомольського осередку села з місцевим куркульством.

Викликали кінолога із собакою. Пес чотири рази виводив слідчих із хати Івана Куцого на подвір’я Івана Сазона, Терентія Мєха й Сави Гордєєва.

Під обшуки потрапило все село. У результаті в господарстві Андрія Витуна було знайдено зброю: патрони до японської гвинтівки та російської «трилінійки», а також багнет. За словами свідка Ксенії Медведь, у вечір убивства Куцого серед інших вона впізнала саме голос Витуна, який казав, що треба ще вбити сільського активіста Ткача. Далі з’ясувалося, що селяни М. Приходько і Ф. Коптель прихистили в себе чужинців Підгайного і Тульчинського.

Тодішня влада називала «бандитами» всіх, хто боровся із більшовиками. Вбивство сільського активіста вказує на те, що хлопці не були звичайними розбійниками, вони боролися з тими, хто морив голодом земляків. У Шестовиці офіційно від голоду померло 106 осіб. Ліквідовані повстанцями колишні сільські голови Іван Куций та Єгор Холій брали безпосередню участь в адмініструванні режиму «чорної дошки», тому обґрунтовано є одними з організаторів голодомору в Шестовиці. Щодо інших обвинувачених у справі, то їх можна вважати активними противниками не лише радянської влади, а й організованого нею геноциду.

Вироком Чернігівського обласного суду від 19 січня 1933 року Андрій Витун засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Микита Приходько та Федот Коптель — на вісім років позбавлення волі кожен із конфіскацією майна. Всі троє 1994-го визнані такими, що не підлягають реабілітації.

Цих людей держава і досі вважає злочинцями...