• Природа і ми

У лісі-лісі щедрому

Василь САДОВИЙ.

Закарпатська область.

Вислів «ліс — наше багатство» у суспільстві давно став буденно звичним. Багато хто навіть не уявляє всієї цінності лісових масивів.

ЧИСТЕ повітря, акумуляція води, різноманіття лікувальних рослин, прихисток для великої кількості живності та птаства, дрова на зиму… Це все дає ліс. Він також щедро ділиться плодами диких дерев. Масштаби саме цих дарів вражають, хоча чимало людей про них і не відають, наголошує лісівник Василь Лиситчук, який свого часу працював в Ужгородському лісокомбінаті.

Свою трудову кар’єру починав майстром. Працював інженером, помічником, заступником генерального директора Асоціації орендарів «Закарпатліс». Здається, він розгадав усі таємниці життя лісів і його мешканців.

— Серед давніх трипільських поселень, яким близько 5000 років, археологи знайшли рештки давнього трохи дивного борошна, — розповідає Василь Петрович. — Виявляється, наші пращури пекли хліб із перемелених дубових жолудів. Сотні тисяч тонн жолудів у дубових лісах Карпат, які займають близько 120 тисяч гектарів, упавши з дерев, слугують кормом для багатьох видів лісових мешканців. Своєю калорійністю жолуді не поступаються ячменю, вівсу, житу, тому придатні на корм свійській худобі.

Не менш цінними є горішки бука. Завдяки своїм корисним речовинам вони здавна й донині слугують харчем і для людей: борошно з них додають до окремих сортів хлібобулочних виробів. З них виготовляють високоякісну харчову олію. А ліщиновим горішкам наші пращури приписували навіть безсмертя. Сучасні вчені підтвердили їхні унікальні лікувальні та поживні властивості.

Карпатські ліси багаті на дикорослі плодові дерева. Плоди, або, як їх називають, дички, яблунь, груш, вишень, черешень, терну дуже корисні завдяки вмісту цінних речовин. Вони широко використовуються у харчовій промисловості, також із них виготовляють сировину для вітамінів. До речі, у Франції тернові сливки маринують і подають замість маслин. З їхнього соку виготовляють натуральну червону фарбу.

У Карпатах зустрічається понад 10 видів шипшини. Найрозповсюдженіша — шипшина собача, родоначальниця троянд. Це справжня вітамінна скарбниця. У 1980-х роках минулого століття лісокомбінати щорічно заготовляли і реалізовували близько 100 тонн плодів шипшини, а також глоду і калини, цінних для медицини.

Окремо можна говорити про інші дикорослі види: смородину альпійську (аґрус), малину, ожину, журавлину, костяницю, суницю та полуницю. Щороку разом ці ягоди дають тонни соковитих ягід для промислового використання і домашнього вжитку.

Велику популярність у місцевих має чорниця, афина по-місцевому. З давніх часів із цих ягід виготовляють ще й фарбу для килимів, ліжників та одягу. Чорниця має дві «сестри» — брусницю та лохину.

Зростають у Карпатах три види бузини: чорна, червона і трав’яниста, кора якої багата на валеріанову кислоту, необхідну для багатьох лісових тварин. Ягоди черемхи, хоча й їстівні, проте місцеві їх не споживають на відміну від звірів і птаства. Ласощами для лісових птахів є і плоди отруйного вовчого лика, яке має велике лікарське значення. А ось свійська птиця може ними отруїтись. До дикорослих кормових видів належать також крушина, свидина криваво-червона, бирючина. Жимолость трьох видів і два види кизильника їдять лише птахи та звірі.

Хвойні породи Карпат теж родять їстівні плоди: шишки або шишкоягоди. Мова насамперед про кедрові горішки, які поживніші, ніж хліб і м’ясо. А смолисті чорні шишкоягоди ялівцю слугують як прянощі у консервній, рибній, горілчаній, м’ясо-молочній, кондитерській промисловостях. Такі ж цінні плоди у тиса ягідного, який, як стверджують учені, ріс у Карпатах ще 180 млн років тому.

— Доброю традицією і ознакою високого професіоналізму лісівників Закарпаття у 1980-х роках була практика насадження молодих лісів разом із плодовими деревами. Цей приклад гідний наслідування, — упевнений Василь Лиситчук.