• Запитання — відповідь

Заповіт подружжя

Підготувала Надія ПРОЦКО.

«Хочемо з чоловіком укласти спільний заповіт на майно, проте нотаріус застерігає від такого, за його словами, необачного кроку, аргументуючи це тим, що надто вже багато підводних каменів криється у цьому заповіті. То чи варто?» — цікавиться подружжя Симоненків із Києва.

КОЖНА людина, яка впродовж життя збирала, накопичувала та примножувала матеріальні статки, зазвичай у другій половині життя починає замислюватися над тим, кому залишити все своє майно після смерті. Одні знаходять вихід, заздалегідь складаючи заповіт, інші — договір дарування, деякі збирають дітей, онуків, інших родичів, щоб озвучити в тісному колі найрідніших свою останню волю...

Заповіт подружжя передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого, який його пережив, і лише після смерті останнього право на спадкування мають особи, спільно визначені цим подружжям у заповіті. Раніше заповіт складався від імені однієї особи, сьогодні ж подружжя має право складати спільний заповіт, тобто чоловік і жінка, шлюб яких зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Необхідною умовою чинності заповіту подружжя є спільне бажання чоловіка та дружини щодо складення такого документа.

Варто знати, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя і, таким чином, унеможливлює складення спільного заповіту. Крім того, спільний заповіт може стосуватися лише майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть якщо воно зареєстроване на одного з них (наприклад, будинок, придбаний у шлюбі, є спільним майном). У разі складення подружжям спільного заповіту, в якому вони заповідали все своє майно своїм дітям у рівних частках, у випадку смерті одного з подружжя його частка автоматично переходить іншому, і той із подружжя, який пережив іншого, стає єдиним власником майна. Діти зможуть отримати спадок тільки після його смерті.

Зрозуміло, що, крім спільного майна, подружжя володіє і таким, що належить кожному з них на праві приватної власності (особисті кошти та майно, набуте до шлюбу або в порядку дарування). У такому разі кожен із подружжя може скласти окремий заповіт і визначити долю майна на випадок своєї смерті.

Смерть одного з подружжя є підставою для припинення режиму спільної сумісної власності їх майна, стосовно якого складено спільний заповіт. Другий із подружжя у такому разі має звернутися до нотаріуса, щоб оформити перехід права власності на частку у спільному майні. Законодавством передбачена спеціальна процедура такого переходу та державна реєстрація речових прав, тому «автоматично» відбутися це не може.

Крім того, аби не допустити порушення волі покійного, на майно тимчасово накладається заборона на відчуження (продаж, дарування тощо), яка знімається тільки після смерті другого з подружжя. Для накладення такої заборони також потрібно, щоб той із подружжя, хто пережив, звернувся до нотаріуса.

Призначені у спільному заповіті спадкоємці, а також особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, можуть скористатися своїм правом лише після смерті другого з подружжя.

Зміна чи скасування заповіту подружжя може бути здійснена тільки за життя обох із подружжя. Після смерті одного інший уже не має права змінити спільний заповіт подружжя. Чинний Цивільний кодекс встановлює можливість відмови від спільного заповіту, але це можливо лише за життя обох із подружжя. Відмова має бути нотаріально посвідчена шляхом засвідчення справжності підпису одного із подружжя на заяві про відмову. Відмова від спільного заповіту одним із подружжя призводить до скасування правочину в цілому. До речі, розірвання шлюбу або визнання його недійсним також призводить до втрати чинності документа.

Заповіт подружжя може бути визнано недійсним у судовому порядку. У такому разі той із подружжя, хто пережив іншого, складає одноосібно новий заповіт щодо своєї частки спільного майна, а майно померлого подружжя відійде спадкоємцям за законом.

Серед переваг спільного заповіту подружжя є те, що той із подружжя, який пережив іншого, продовжує жити в звичному для нього середовищі, бо саме цей різновид заповіту захищає майнові інтереси того з подружжя, який пережив іншого. Наприклад, за наявності маленької квартири як єдиного житла у подружжя спадкування після смерті одного з них ставило б іншого у дуже скрутне матеріальне становище та залежність від порядності інших спадкоємців.

Застерігаємо:

— той із подружжя, хто пережив іншого, протягом свого життя не матиме права відчужувати майно, адже на нього буде накладено заборону;

— майно раніше померлого одного з подружжя, яке вважається спільною сумісною власністю, переходить до того з подружжя, хто його пережив, а спадкові права інших осіб (дітей, батьків померлого подружжя) є обмеженими;

— у того з подружжя, хто пережив іншого, нема можливості скасувати чи змінити спільний заповіт після смерті першого з подружжя. Разом із тим особа, на користь якої складено заповіт, після смерті одного з подружжя може поводитися негідно, хоч і в межах закону, що унеможливлює усунення її від спадщини за заповітом. Чинне законодавство все ж забороняє в такому разі скасувати заповіт.