Врятувати чи втратити остаточно?

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Річка Остер, що на Чернігівщині, в різних місцях різна. Десь повновода — із заплавами та болотами, така, якою ми звикли її бачити в часи, коли водне господарство працювало як належить. Але здебільшого колись судноплавна водойма сьогодні нагадує застійне болото. Існують різні версії того, чому так сталось. Однак екологи та активісти певні, що річку можна і треба рятувати. Для початку просто виконуючи закон.

_{Зона екологічного лиха}

ВІДРАЗУ зауважимо, що наша газета чи не першою звернула увагу на проблеми Остра (див. номери за 19 листопада 2019 року: «З судноплавної артерії — в суху вирву», 17 листопада 2020 року: «Урятувати, поки не пізно», 23 березня ц. р.: «Рейд Приостер’ям»). Зрештою це питання вийшло далеко за сторінки газети, і на останній сесії облради депутатський корпус звернувся до Президента, Генпрокурора, міністрів внутрішніх справ, захисту довкілля, Секретаря РНБО, голови Держекоінспекції щодо надзвичайної екологічної ситуації в басейні річки.

В тому, що такі заходи справді необхідні, ми вкотре переконалися під час чергового виїзного засідання екологічного штабу при ОДА. В селі Переяслівка Крутівської територіальної громади Остер радше нагадує висохлу калюжу. І це попри те, що торік з ініціативи тодішньої начальниці Деснянського басейнового управління водних ресурсів (БУВР) Наталії Грудницької тут було ліквідовано незаконну перемичку. На Острі спеціалісти БУВР у той час виявили та ліквідували чотири таких. Десятки років їх просто не помічали. Частину цих земельних споруд насипали селяни, аби утримати воду біля своїх населених пунктів, частину — аграрії, для того щоб було зручніше переганяти техніку.

У підсумку Остер став системою ставків. Є тільки два місця, куди не встигла дістатись тодішня завзята керівниця БУВР, — це шлюзи в Махнівці (Плисківська ТГ) та Фастівцях (Бахмацька ТГ). Дивним чином саме тут вони обидва виявилися непрацюючими. Чи дійсно це так?

_{На річці хазяйнують «невідомі»}

НИНІШНІЙ начальник БУВР Олександр Рибалко запевняє, що так воно і є: «Шлюз у Махнівці намагалися підняти, але він не зрушив. Це можливо зробити, тільки повністю спустивши воду. Але якщо відкрити шлюз, то вся вода стече, і її в Острі не буде». Разом із тим ми побачили, що хтось утримував тут рівень наповненості річки штучно. Причому, найімовірніше, роками. Видно навіть позначки. Після розголосу в ЗМІ чиновники таки знизили рівень води, прибравши дубові колоди, які сюди поклали «невідомі особи».

А чи такі вже й невідомі? Мешканець Махнівки Микола Семенченко підтверджує здогади про те, що воду тут утримують штучно. Остер у цих місцях справді далекий від тих жахіть, які ми бачили коло Переяслівки: повноводий, із розливами та заплавами, наче завжди весна. Це наслідок ще й перегороджених обвідних каналів, якими мала б стікати вода і впадати в річку. П’ять років тому знову ж такі загадкові «невідомі» особи засипали труби землею. Відтак уся вода утримується на полях. І не просто на полях, а на людських сінокосах.

— Ми не можемо доїхати до своїх паїв, — скаржиться Микола Семенченко. — Голова ОТГ знає, хто це зробив. Коли була зустріч із нардепом А. Гуньком, він обіцяв усе прибрати, але ніяких дій щодо того, аби спустити з каналів воду в річку, досі нема. Я неодноразово звертався в БУВР, проте результату нуль.

Ніна Головань, що мешкає в селі Махнівка, є депутатом місцевої сільради. У неї чотири паї. Каже, що раніше її родина косила тут сіно, а тепер не може сюди доїхати. «Ось виходить труба, її просто засипали. Цей канал, до речі, планували для відведення води з полів та наповнення нею Остра, — пояснює жінка. — Моя думка, що це зробили власники мисливського господарства. Був у нас народний депутат Гунько, обіцяв проблему вирішити, але віз і нині там».

Власників мисливського господарства всі знають, але вголос не називають. Бояться, бо це впливові люди. Подейкують, попередня начальниця БУВР, яка хотіла привести до ладу шлюзи у Фастівцях та Махнівці, поплатилася за свою настирливу категоричність посадою.

_{Одним екосистема, іншим — пустеля}

НИНІШНІЙ начальник управління особливої проблеми в цьому не бачить. «А чим вам не подобається? Тут створена своєрідна екосистема з тваринами і водяним світом», — показує в бік загородженого Остра та непрацюючих відвідних каналів Олександр Рибалко. «А вниз по течії хіба нема екосистеми? Не горять торфовища? Не потрібна вода в криницях?» — запитую в нього. Чиновник тільки плечима знизав.

Голова Плисківської сільради Марина Вірко проблему відвідних каналів перекладає на БУВР: «Рада нині абсолютно нічого не може контролювати, позаяк це державна власність. До того ж у нас нема працівників фахових, які дали б оцінку ситуації. Направили листи до Генпрокуратури, в Національну поліцію і Держводагентство, аби вони проконтролювали, що дійсно тут відбувається».

Натомість Олександр Рибалко стверджує, що обвідний канал не є об’єктом басейнового управління: «Державна власність он — русловий шлюз. Хтось повинен узяти його на баланс. Це не наша компетенція». Цікаво, хто цей «хтось»? Поміж розмовами про розливи і фауну Олександр Рибалко все-таки визнає, що махнівський шлюз не відповідає правилам експлуатації. А це, як бачимо, тягне за собою суттєві негаразди нижче Махнівки, що видно неозброєним оком по той бік шлюзу, де води практично вже катма.

_{Хто винен і що робити}

ЗАСТУПНИК голови ОДА Дмитро Іванов, який відновив роботу екологічного штабу, називає стан Остра катастрофою: «Це питання щороку набирає обертів. Скидання води і загибель риби, перекриття греблями, безконтрольне осушення та розорювання лук... У підсумку маємо майже мертву річку. Що потрібно зробити насамперед? Провести моніторинг по всій протяжності Остра та створити вичерпну картину того, хто перекриває русло річки, хто і де розорав прибережні смуги та знищив озера. Після цього ми зможемо скласти план дій та почати реалізовувати його. Певне розуміння проблеми ми вже маємо, але все ж наше завдання — скоординувати зусилля всіх органів».

Дмитро Іванов також додав, що залагодження сумної ситуації з Остром лежить у площині нормалізації діяльності багатьох органів: «Як я бачу? Екоінспекція має зафіксувати всі порушення. Землі, виділені в прибережній смузі, мають бути повернуті, й це питання прокуратури. Ну і, звичайно ж, ми повинні виділити гроші на очищення Остра й дати йому друге життя».

Депутат облради, екоактивіст Галина Логвиненко бачить порятунок річки у такому: «Площу водозбору Остра потрібно повністю вивести з інтенсивного сільгоспобробітку. Система боліт у басейні річки обводнена й законсервована для використання під торфовища. Всі роботи треба проводити тільки шляхом науково обґрунтованого підходу, бо повернути до життя середню річку — це робота команди різних державних рівнів та науковців багатьох галузей. Не має бути перегороджуючих шлюзів. Остер — це артерія, а не система ставків».

Еколог і науковець, завідувач кафедри екології та охорони природи нацуніверситету «Чернігівський колегіум» Юрій Карпенко зазначає, що досвід відновлення річок існує. За його словами, нині цим активно займаються у себе поляки. «Цей процес називають ревіталізацією, — пояснює він. — Усе це реально втілити, але треба працювати комплексно — через дотримання вимог Водного кодексу, звільнення від оранки прибережнозахисних і водоохоронних зон, руслової частини, контроль відбору води та комунальних стоків. У межах міст слід зробити керуючі системи для покращання кисневого режиму річки, створювати кліматичні насадження та заліснювати заплави, які будуть акумулювати воду».

Як бачимо, не все так печально з Остром. На цій річці зарано ставити хрест. Це визнають навіть у Деснянському БУВР. Відновити рівень води в Острі можливо, вважає Олександр Рибалко. «При правильному регулюванні можна річку наповнити і в подальшому підтримувати нормальну водогосподарську обстановку. Є державна програма п’ятдесята, яка передбачає при виділенні коштів ремонт шлюзів, прочищення від надлишкової рослинності. З 15, мабуть, вісім недостатньо функ­ціонують, потрібен капітальний ремонт».

Та для початку треба спустити воду!