Вівторок, 7 грудня 2021 року № 90 (19938)
http://silskivisti.kiev.ua/19938/print.php?n=50521

Врятувати чи втратити остаточно?

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Річка Остер, що на Чернігівщині, в різних місцях різна. Десь повновода — із заплавами та болотами, така, якою ми звикли її бачити в часи, коли водне господарство працювало як належить. Але здебільшого колись судноплавна водойма сьогодні нагадує застійне болото. Існують різні версії того, чому так сталось. Однак екологи та активісти певні, що річку можна і треба рятувати. Для початку просто виконуючи закон.

Зона екологічного лиха

ВІДРАЗУ зауважимо, що наша газета чи не першою звернула увагу на проблеми Остра (див. номери за 19 листопада 2019 року: «З судноплавної артерії — в суху вирву», 17 листопада 2020 року: «Урятувати, поки не пізно», 23 березня ц. р.: «Рейд Приостер’ям»). Зрештою це питання вийшло далеко за сторінки газети, і на останній сесії облради депутатський корпус звернувся до Президента, Генпрокурора, міністрів внутрішніх справ, захисту довкілля, Секретаря РНБО, голови Держекоінспекції щодо надзвичайної екологічної ситуації в басейні річки.

В тому, що такі заходи справді необхідні, ми вкотре переконалися під час чергового виїзного засідання екологічного штабу при ОДА. В селі Переяслівка Крутівської територіальної громади Остер радше нагадує висохлу калюжу. І це попри те, що торік з ініціативи тодішньої начальниці Деснянського басейнового управління водних ресурсів (БУВР) Наталії Грудницької тут було ліквідовано незаконну перемичку. На Острі спеціалісти БУВР у той час виявили та ліквідували чотири таких. Десятки років їх просто не помічали. Частину цих земельних споруд насипали селяни, аби утримати воду біля своїх населених пунктів, частину — аграрії, для того щоб було зручніше переганяти техніку.

У підсумку Остер став системою ставків. Є тільки два місця, куди не встигла дістатись тодішня завзята керівниця БУВР, — це шлюзи в Махнівці (Плисківська ТГ) та Фастівцях (Бахмацька ТГ). Дивним чином саме тут вони обидва виявилися непрацюючими. Чи дійсно це так?

На річці хазяйнують «невідомі»

НИНІШНІЙ начальник БУВР Олександр Рибалко запевняє, що так воно і є: «Шлюз у Махнівці намагалися підняти, але він не зрушив. Це можливо зробити, тільки повністю спустивши воду. Але якщо відкрити шлюз, то вся вода стече, і її в Острі не буде». Разом із тим ми побачили, що хтось утримував тут рівень наповненості річки штучно. Причому, найімовірніше, роками. Видно навіть позначки. Після розголосу в ЗМІ чиновники таки знизили рівень води, прибравши дубові колоди, які сюди поклали «невідомі особи».

А чи такі вже й невідомі? Мешканець Махнівки Микола Семенченко підтверджує здогади про те, що воду тут утримують штучно. Остер у цих місцях справді далекий від тих жахіть, які ми бачили коло Переяслівки: повноводий, із розливами та заплавами, наче завжди весна. Це наслідок ще й перегороджених обвідних каналів, якими мала б стікати вода і впадати в річку. П’ять років тому знову ж такі загадкові «невідомі» особи засипали труби землею. Відтак уся вода утримується на полях. І не просто на полях, а на людських сінокосах.

— Ми не можемо доїхати до своїх паїв, — скаржиться Микола Семенченко. — Голова ОТГ знає, хто це зробив. Коли була зустріч із нардепом А. Гуньком, він обіцяв усе прибрати, але ніяких дій щодо того, аби спустити з каналів воду в річку, досі нема. Я неодноразово звертався в БУВР, проте результату нуль.

Ніна Головань, що мешкає в селі Махнівка, є депутатом місцевої сільради. У неї чотири паї. Каже, що раніше її родина косила тут сіно, а тепер не може сюди доїхати. «Ось виходить труба, її просто засипали. Цей канал, до речі, планували для відведення води з полів та наповнення нею Остра, — пояснює жінка. — Моя думка, що це зробили власники мисливського господарства. Був у нас народний депутат Гунько, обіцяв проблему вирішити, але віз і нині там».

Власників мисливського господарства всі знають, але вголос не називають. Бояться, бо це впливові люди. Подейкують, попередня начальниця БУВР, яка хотіла привести до ладу шлюзи у Фастівцях та Махнівці, поплатилася за свою настирливу категоричність посадою.

Одним екосистема, іншим — пустеля

НИНІШНІЙ начальник управління особливої проблеми в цьому не бачить. «А чим вам не подобається? Тут створена своєрідна екосистема з тваринами і водяним світом», — показує в бік загородженого Остра та непрацюючих відвідних каналів Олександр Рибалко. «А вниз по течії хіба нема екосистеми? Не горять торфовища? Не потрібна вода в криницях?» — запитую в нього. Чиновник тільки плечима знизав.

Голова Плисківської сільради Марина Вірко проблему відвідних каналів перекладає на БУВР: «Рада нині абсолютно нічого не може контролювати, позаяк це державна власність. До того ж у нас нема працівників фахових, які дали б оцінку ситуації. Направили листи до Генпрокуратури, в Національну поліцію і Держводагентство, аби вони проконтролювали, що дійсно тут відбувається».

Натомість Олександр Рибалко стверджує, що обвідний канал не є об’єктом басейнового управління: «Державна власність он — русловий шлюз. Хтось повинен узяти його на баланс. Це не наша компетенція». Цікаво, хто цей «хтось»? Поміж розмовами про розливи і фауну Олександр Рибалко все-таки визнає, що махнівський шлюз не відповідає правилам експлуатації. А це, як бачимо, тягне за собою суттєві негаразди нижче Махнівки, що видно неозброєним оком по той бік шлюзу, де води практично вже катма.

Хто винен і що робити

ЗАСТУПНИК голови ОДА Дмитро Іванов, який відновив роботу екологічного штабу, називає стан Остра катастрофою: «Це питання щороку набирає обертів. Скидання води і загибель риби, перекриття греблями, безконтрольне осушення та розорювання лук... У підсумку маємо майже мертву річку. Що потрібно зробити насамперед? Провести моніторинг по всій протяжності Остра та створити вичерпну картину того, хто перекриває русло річки, хто і де розорав прибережні смуги та знищив озера. Після цього ми зможемо скласти план дій та почати реалізовувати його. Певне розуміння проблеми ми вже маємо, але все ж наше завдання — скоординувати зусилля всіх органів».

Дмитро Іванов також додав, що залагодження сумної ситуації з Остром лежить у площині нормалізації діяльності багатьох органів: «Як я бачу? Екоінспекція має зафіксувати всі порушення. Землі, виділені в прибережній смузі, мають бути повернуті, й це питання прокуратури. Ну і, звичайно ж, ми повинні виділити гроші на очищення Остра й дати йому друге життя».

Депутат облради, екоактивіст Галина Логвиненко бачить порятунок річки у такому: «Площу водозбору Остра потрібно повністю вивести з інтенсивного сільгоспобробітку. Система боліт у басейні річки обводнена й законсервована для використання під торфовища. Всі роботи треба проводити тільки шляхом науково обґрунтованого підходу, бо повернути до життя середню річку — це робота команди різних державних рівнів та науковців багатьох галузей. Не має бути перегороджуючих шлюзів. Остер — це артерія, а не система ставків».

Еколог і науковець, завідувач кафедри екології та охорони природи нацуніверситету «Чернігівський колегіум» Юрій Карпенко зазначає, що досвід відновлення річок існує. За його словами, нині цим активно займаються у себе поляки. «Цей процес називають ревіталізацією, — пояснює він. — Усе це реально втілити, але треба працювати комплексно — через дотримання вимог Водного кодексу, звільнення від оранки прибережнозахисних і водоохоронних зон, руслової частини, контроль відбору води та комунальних стоків. У межах міст слід зробити керуючі системи для покращання кисневого режиму річки, створювати кліматичні насадження та заліснювати заплави, які будуть акумулювати воду».

Як бачимо, не все так печально з Остром. На цій річці зарано ставити хрест. Це визнають навіть у Деснянському БУВР. Відновити рівень води в Острі можливо, вважає Олександр Рибалко. «При правильному регулюванні можна річку наповнити і в подальшому підтримувати нормальну водогосподарську обстановку. Є державна програма п’ятдесята, яка передбачає при виділенні коштів ремонт шлюзів, прочищення від надлишкової рослинності. З 15, мабуть, вісім недостатньо функ­ціонують, потрібен капітальний ремонт».

Та для початку треба спустити воду!