Вишиванка для України Зера АШИРОВА. ukrinform.ua Цього року до Книги рекордів України було внесено унікальне мозаїчне панно «Вишита Україна». Його автор — кримський татарин, переселенець із Судака Менан Менанов — використав понад 350 000 дрібних елементів із цінних порід дерев. МЕНАН Менанов виїхав із Судака у перші дні окупації Криму, зрозумівши, що «життя йому не буде». Батьки лишилися під опікою двох сестер. Принципово відмовившись від російського паспорта, запропонованого на митниці, переїхав до Рівного. У 1990-х він тут купував машину, місто припало йому до душі. Та й довкола гарна природа, а надто ліс, який дає можливість займатися улюбленою справою — мозаїкою по дереву. За морем, каже, не шкодує, бо більше любив гори. Невдовзі після переїзду кримськотатарського майстра на ринках Рівного з’явилися оригінальні дерев’яні витвори, виготовлені за технологією мозаїки: нарди, шахи, меблі, плитка... Менан не одержав професійної освіти у цій сфері, тільки батьківські уроки у столярній майстерні. А ще захоплювався малюванням. Називаючи себе самоуком, він продовжує самотужки освоювати тонкощі майстерності, дивуючи іменитих майстрів. Нерідко його авторську технологію виготовлення мозаїчних виробів сприймали за суцільний підфарбований тонкий лист дерева. Не всі розуміли, як йому вдається творити красу без обладнання, спеціальних верстатів і лазера. Як, наприклад, на одному квадраті він вміщує понад 200 елементів? «Я працюю під мікрометром, який чітко регулює задані розміри, тому вони і вміщуються», — не приховує свого методу майстер. Усі слова — і захоплення, і подиву, і недовіри — він сприймав, як стимул доводити, що досконалість не має меж. Працюючи над власною технологією блокової мозаїки, Менан невдовзі зрозумів, що до квадратної схеми органічно вписується багато українських вишитих орнаментів, котрі подобалися йому здавна. Так зародилася ідея створити незвичайне панно української вишивки з використанням цінних порід дерев. Задумуючи «Вишиту Україну», автор не мав на думці побити рекорд, це був виклик самому собі. Зосередився на підрахунках і пошуку зразка візерунка. Потрібний варіант знайшов у каталозі вишиванок Ксенії Колодій, заснованих на старовинних українських орнаментах. Кожен елемент візерунка мав розмір 2 на 2 мм. У ході роботи дещо довелося змінювати, наприклад, синьо-зелені кольори, яких не має дерево. Отож вийшов практично новий орнамент. Мозаїку панно складають стандартні блоки розміром 34 на 34 мм, у кожному з яких — 17 рядів елемента розміром 2 на 2 мм. Є тут також фрагменти й по 0,5 мм! За підрахунками експертів, панно розміром 126 на 126 сантиметрів має 350 324 найдрібніші частинки, та ще й інкрустоване натуральним бурштином. Усе це й стало підставою для реєстрації панно як рекорду. «Нічого подібного досі в Україні не було створено, — каже керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова. — Автор використав тільки натуральну деревину 12 порід, без барвників». Однак сам майстер зізнається, що не дуже задоволений, бо допустився деяких огріхів. Утім, робота відкрила йому нові секрети ремесла. Він готовий ділитися ними з усіма охочими. Навчаючись у нього, учні ще й брали б на себе частину монотонної роботи, яка відволікає від творчості. На жаль, це ремесло мало кого цікавить. А організовувати когось чи щось він не любить. Каже, ніколи нікому не підкорявся й ніким не керував. Та попри сказане одну справу Менан Менанов усе ж таки організував. Ідеться про зініційовану ним зустріч у Рівному переселених кримських татар. Вона відбулася невдовзі після переїзду до цього міста Менана, у день депортації кримських татар — 18 травня. Зібралося їх тоді небагато: менше 10. Вони спілкуються й досі, хоча й не часто. По-різному склалися їхні долі: комусь вдалося розкрутити бізнес, а дехто був змушений навіть повернутися до Криму. «Шкода, що щодня ні з ким поспілкуватися рідною мовою», — із сумом зізнається чоловік. Він любить розповідати про своїх батьків — патріотів кримської землі. Вони намагалися повернутися на батьківщину ще у 60-х роках, після виходу горезвісного державного указу, який начебто реабілітував кримськотатарський народ, але повернутися на рідну землю не дозволяв. «Після указу батько з матір’ю взяли дві валізи, сіли на мотоцикл і поїхали з Ферганської області, де мешкали, до Криму. Звісно, їм не дали ні роботи, ні прописки. За порадою вони приїхали до Мелітополя, де у 1968 році я і народився. Батьки змогли повернутися до Криму лише на початку 90-х». Менан сповнений сил щодо своїх подальших проєктів. Цьому якнайліпше посприяв би стартовий капітал. Наразі свої непересічні витвори він робить на коліні у гаражі-майстерні розміром три на шість метрів, сам продає їх на ярмарках. Використовує дорогі екзотичні породи дерев, купуючи їх через Інтернет. Замовлення на свою мозаїку приймає не у всіх, не хоче, щоб вона потрапила до поганих рук. «Починаючи з малого, можна досягти багато чого. Не треба боятися: пробуйте, а результат не забариться», — впевнений автор панно «Вишита Україна». |